Що таке Черкащина в уяві пересічного українця? Мабуть, найбільш відомими місцями, які асоціюються з цією областю, є батьківщина Тараса Шевченка в селі Моринці та місце його поховання у Каневі. Але це ще й неймовірний ландшафтний парк в Умані та величний палацовий ансамбль у місті Корсунь, це містичний закинутий замок в селі Леськовому, це легендарні землі Богдана Хмельницького – Чигирин та Суботів, це мужні повстанці Холодного Яру та «фіорд» Буцького каньйону.
Запрошуємо в подорож до скарбів та таємниць області, інформація щодо яких розпорошена по багатьох ресурсах, тому не дозволяє побачити цілісну картину цього незвичайного регіону.
Локація 1. Софіївка: незавершена мрія в уманській «пустелі»
Колись тут, на сухій, пустельній околиці міста Умань, не було навіть якогось «пристойного» гаю. Нічого не нагадувало ландшафтів Давньої Греції, які згодом постали дивним садом, подарунком одного з найзаможніших польських магнатів, Станіслава Потоцького, своїй красуні-жінці, жінці-легенді, Софії Потоцькій.
Софіївський парк, центральна частина.
Потоцький, як і усі магнати, хотів би мати в своїх володіннях унікальний парк, якого ще не бачила уся Європа. Парк-подарунок, насичений гротами, альтанками, водоспадами та ставками, скульптурними зображеннями давньогрецьких богів та героїв, створили за рекордно короткий термін – чотири роки, враховуючи те, що використовувалась виключно ручна праця – і навесні 1802 року Софія Потоцька вже могла прогулюватись парком.
Нижній став, павільйон Флори та фонтан «Змія»
Палац у «Софіївці» так і не встигли збудувати за життя Потоцького. Пізніше на його місці постала будівля училища садівництва, в якій нині знаходиться аграрний університет. А сам парк «доробляли» до початку 1850-х років.
Рожевий павільйон на острові Анті-Цирцеї (1850 рік)
У 1980 році в парку сталася драматична подія: навесні внаслідок повені була частково зруйнована система водойм та центральна алея, але після цього інциденту парковий ландшафт реконструювали за зразками початку ХІХ сторіччя. У середині 1990-х років відновили та відрестврували ті паркові об’єкти, які були втрачені за післяреволюційні часи, й таким чином «Софіївка» наблизилась у своєму нинішньому стані до того вигляду, який вона мала на середину 1840-х років.
Локація 2. Шевченківські місця: колиска генія
«Тарасів трикутник» - села Моринці, Шевченкове (колишня Керелівка) та Будище – вже більше 100 років є місцем паломництва для мільйонів українців та гостей з інших країн. Відчути повітря, яким дихав Тарас, зрозуміти, серед яких краєвидів він зростав, усвідомити обставини його дитинства та розгадати таємниці його життя – за усім цим варто та навіть треба приїхати до Звенигородського району Черкащини.
Хата родини Шевченків, с. Шевченкове. Фото: Андрія Пустовалова
Родові хати Тараса в Моринцях та в Керелівці погоріли ще у ХІХ сторіччі, та були відтворені наприкінці 1980-х років. Насичені максимальною кількістю автентичних речей, вони дають уяву – звичайно ж, з урахуванням розповідей екскурсоводів – про умови, в яких проходило дитинство нашого національного генія.
Головний музей цього «трикутника» знаходиться у селі Шевченковому. Він був збудований у 1939 році у вигляді тризуба. Парадокс, але архітектора в розпал сталінських часів за це не покарали. Біля музею, на території колишньої садиби Тарасового дитинства, поховано його матір Катерину.
Музей в с. Шевченковому. Фото: Андрія Пустовалова
Особняком - в прямому і переносному сенсі – серед шевченківських місць Черкащини стоїть село Будище, де збереглася садиба Павла Енгельгардта. Ця будівля - літня резиденція пана.
Палац в Будищах. Фото: Марії Матвієнко
Головний садибний будинок знаходився в Вільшані, і не зберігся. Тим самим, Будищанська дача для нас удвічі цінна, бо є однією з небагатьох автентичних споруд, що зберігають пам'ять про дитинство та юність Тараса. Біля садиби ростуть величезні дуби віком від 800 до 1000 років. За легендою, в дуплі найстарішого та найбільш близького до будинку дерева Тарас ховав від пана свої малюнки.
Локація 3. Канів: давньоруський собор, Тарасова могила та приголомшливий заповідник
Перепоховання Шевченка у Каневі було, мабуть, найгучнішою «піар-акцією» української патріотичної спільноти та актом маніфестації уряду та усій тодішній імперії – «пророк помер, але справа його живе». Тарас лежить на Чернечій горі у Каневі з середини 1861 року, й зараз тут, поруч з його могилою, знаходиться великий музей, нещодавно реконструйований за контраверсійним проектом.
Інтер’єр музею Шевченка після реконструкції
Але Канів – це не тільки останній прихисток Тараса. Є тут і інші цікаві та значущі атракції, наприклад, давньоруський Успенський собор, побудований у 1144 році. Мало хто здогадується, що в Каневі є така споруда, бо це місто не асоціюється у нас із давньоруською спадщиною. З 1239 року, коли його зруйнували татари, й до ХVІ сторіччя він стояв пошкодженим, але його зміцнили для виконання фортифікаційних функцій у боротьбі з татарами.
Успенський собор
З півночі до Канева прилягають природні ландшафти пагорбів, на яких у 1923 році було засновано природний заповідник – нині базу студентів-природничників Київського національного університету. Ця ділянка – найбільш гарно збережена серед усіх пагорбів дніпровського Правобережжя.
Локація 4. Чигирин: Богданова столиця козацьких звитяг
На початку XVII століття це був важливий південний форпост Речі Посполитої. Саме з цих земель, з хутору Суботів біля Чигирина, для ображеного шляхтича Богдана Хмельницького й почалась історія його боротьби спочатку за власну справедливість (бо землі та кохану жінку на додачу в нього відібрав сусід-поляк), а потім і за долю всієї України. З 1648 року саме Чигирин, як найближче місто до маєтку Богдана, став фактично столицею новоутвореної козацької держави. За Хмельницького чисельність населення тут становила понад 50 тисяч осіб.
Вид на фортечний пагорб з боку резиденції Хмельницького
Церква Св. Іллі у Суботові, де колись будо поховано Хмельницького, збереглась, і нині є одним із символів України: саме її зображено на купюрі в 5 гривень.
Іллінська церква
В 1990-х та 2000-х роках в Чигирині провели важливі роботи з реконструкції історично значущих пам'яток. Спершу, в 1989-1992 роках, відновили так званий бастіон Дорошенка, зруйнований в 1678-му.
Бастіон Дорошенка
Далі узялись за реконструкцію резиденції Хмельницького. В комплекс резиденції зараз входять палац гетьмана, будинок батьків Хмельницького, військова канцелярія та скарбниця. Поруч відбудували також церкву Петра і Павла гетьманських часів.
Резиденція Хмельницького
На самому пагорбі колишньої фортеці височить пам’ятник Богданові Хмельницькому – до слова, найвищий в країні.
Обов’язково треба відвідати історичний та археологічний музеї з дуже цікавими сучасними експозиціями. До того ж, розташовані ці музеї в старовинних будинках.
Локація 5. Холодний Яр: місце української волі
Цей яр – великий лісовий масив, розташований на пересіченій місцевості. Причому навіть в літню спеку повітря тут прохолодне й чисте, через що і дістав Холодний Яр свою назву.
Центром Холодного Яру є Троїцький Мотронинський монастир, який стоїть на городищі скіфських часів. Саме в ньому 1768 року місцевий сотник з села Медведівка Максим Залізняк з благословення ігумена монастиря Мельхиседека Значко-Яворського освятив ножі біля місцевого ставу. Так почалась вікопомна Коліївщина.
Мотронинський монастир
Свідком тих подій є як головна церква монастиря, яка збереглася до наших днів, так і 1000-літній дуб Максима Залізняка. Став, де святили ножі, також можна побачити.
Дуб Залізняка
В період національно-визвольних змагань 1917-23 років Яр став фактичним центром незалежного утворення – Холодноярської республіки, яку з великим трудом, та за допомогою омани перемогли більшовики. В роки Другої Світової війни тут діяли загони УПА «Холодний Яр», а пізніше – й радянські партизани. Тому по всій території Холодного Яру встановлено багато пам’ятних знаків на честь усіх цих подій.
Холодний Яр – колиска українського вільного духу, унікальний ландшафтний пам'ятник природи, місце численних туристичних, військово-історичних стежок, козацьких таборів та зеленого туризму.
Локація 6. Корсунь: розкішні парк та палац
Уманська «Софіївка» та білоцерківська «Олександрія» - найбільш відомі ландшатфні парки України. А «почесне третє місце» займає парк у Корсуні-Шевченківському, заснований ще 1782 року. На декількох скелястих островах річки Рось та її крутих урвищних берегах розбито величезний пейзажний парк. У 1799 році маєток перейшов російським вельможам Лопухіним. Ті реконструювали його у стилі романтизму.
Вид на палац з боку річки
Палацово-парковий ансамбль зберігся до цих днів практично повністю, за виключненям невеликих об'єктів, втрачених під час Другої Світової. У 1945 році в палаці був відкритий музей Корсунь-Шевченківської битви, яка за рік до того закінчилась перемогою радянських військ над оточеними німцями.
Вид з боку головної тераси
Щодо самого міста Корсунь, то воно існує з давноьоруських часів, а в козацький період було центром однойменного полку.
Локація 7. Буцький каньон: «норвезький фьорд» на українському Поділлі
На межі Черкаської та Вінницької областей знаходиться дуже мальовнича пам’ятка природи – скелястий каньйон. Пейзаж нібито не український, а чи то сибірський, чи то американський, чи то альпійський. Річка Гірський Тікич тече серед гранітів, вік яких оцінюється в 2 млрд років. Вона створює 20-метровий, місцями вузький, каньйон.
Вид на каньйон біля старої дамби
При вході до каньйону побудовано великий млин, від якого збереглись лише рештки. Тут води Тікича утворюють водоспад Вир, який вже більше 40 років оголошено пам’яткою природи.
Локація 8. Леськове: вражаюча готика в центрі України
Грандіозний палац-замок знаходиться в 7 км від райцентру Монастирище. Це - на захід від траси Одеса-Київ, на історичній території Східного Поділля. Самий величний український замок в стилі неоготики гідний бути музеєм всеукраїнського рівня. Поки ж охочим побачити цей унікальний об'єкт доводиться домовлятися з охороною військової частини, що розташувалася на цій території.
Замок Даховських
Маєток, парк якого розкинувся на території близько 90 га, належав чотирьом поколінням роду Даховських. Замок являє собою фактично два корпуси, вміло з'єднані один з одним, оздоблені шестигранними вежами по кутах.
Після Другої Світової тут розмістився військовий шпиталь. І хоча на початку 2000-х шпитальне майно було вивезено, будівля продовжує перебувати на балансі Міноборони.
Тераса замку Даховських
Цікаво, що за радянських часів парк Даховських цілеспрямовано засадили щільними рядами дерев - так, нібито, легше було маскувати секретний об'єкт, яким вважався шпиталь. Частина підвальних приміщень давно затоплена, а інтер'єри майже повністю втрачені, хоча деякі люстри, ліпнина і перила сходів подекуди збереглися.
Парк садиби в Леськовому
Вціліла й більшість господарських приміщень, значна частина огорожі, і навіть одна старовинна ваза біля палацу. Своєю занедбаністю вони надають ансамблеві неповторну чарівність справжньої англійської «примарної» готики в українському лісостепу.
Локація 9. Тальне: датський проект ясновельможного графа
Тальне було обрано в якості резиденції Ольги Потоцької (1802-1861) - дочки Софії та Станіслава, володарів «Софіївки». З того часу, через родові шлюби, воно майже сторіччя було в руках дуже шляхетних родів – Наришкіних (родичів російських царів) та Шувалових. Зводити будинок, який існує зараз, почав Павло Шувалов, онук Ольги та правнук Софії. Він побудований в стилі французьких замків Луари. Проект склав датський архітектор Андерс Клеменс. По суті, це єдине на території України творіння датських архітекторів.
Палац в Тальному, житлова частина
Будівля складається з двох частин - житлової та господарської. Над входом зберігся і герб роду, що дивно для радянського часу. Три купола на будівлі символізують три шолома на родовому гербі.
Вид на кутову частину палацу
В 2000-х роках почалась реконструкція палацу, не завершена вона й зараз. На першому поверсі зберіглася мармурова підлога, вціліли і сходи з дерев'яними перилами. Підвал розчищено, і в нього навіть можна спуститися. Можна вилізти й на горище, звичайно ж, дуже обережно, й подивитись на величезний парк, спроектований колись за кращими пейзажними зразками.
Всім, хто хоче дізнатися продовження історії про рід Потоцьких, слід після Умані однозначно їхати в Тальне.
Локація 10. Мліїв: яблучне царство Симиренків
Це село - центр володінь українських цукрозаводчиків та садівників Симиренків. Відомий нам сорт яблук (і далеко не тільки він один) виведений на цих землях.
Головна будівля «сортової станції» садиби Симиренків
Головним садівником роду був Лев Платонович Симиренко (1855-1920). Він досліджував одночасно особливості 3 тисяч різних сортів садівничих культур та став «першим садівником» тодішньої Російської імперії.
Але за радянської влади вченого було підступно вбито: на різдвяні свята 1920 року Льва Платоновича застрелили пострілом через вікно, коли він сидів у своєму кабінеті. За місцевими переказами, вбивці були добре відомі селянам, особливо не ховалися, і дожили до похилого віку… Репресувала радянська влада і сина Льва - Володимира (1891-1938).
Пам’ятник Левкові Симиренку
Головна адміністративна будівля «сортової яблучної станції» являє собою зразок цікавого перехідного стилю - пізнього українського модерну вже радянського періоду. Перед ним стоїть пам'ятник Льву Симиренку. Зберігся й старий одноповерховий будинок, побудований ще в 1855 році - тепер в ньому знаходиться музей знаменитої родини.
Дожила до наших днів і Троїцька родова церква Яхненків-Симиренків. За радянських часів тут був клуб, і на кістках видатних синів України проводилися танці.
Родова церква Симиренків
Отже, запрошуємо на черкаську землю – серце правобережної Наддніпрянщини! Сподіваємось, що після відвідин цього регіону ваше уявлення про українську провінцію зміниться – адже цей щедрий край примушує закохатись в себе раз та назавжди.
1.jpg)
Коментарі