Буцький каньйон – український степовий фіорд

Буки - маленьке селище міського типу за 125 кілометрів на захід від Черкас.
Буки знаходяться неподалік міста Жашкова та Умані, тож до них зручно добиратись машиною по трасі Одеса-Київ. Утім, дорога в районі Жашкова і далі - для досвідчених водіїв, адже за багато років без ремонту вже сильно зносилася.

Скелі в Буцькому каньйоні нагадують Стоунхендж. Фото: AnnaTroicka, CC BY-SA 3.0

Буки відомі вже понад 400 років, хоча ніколи не були багатолюдними: цією місциною проходив сумнозвісний "Чорний шлях", яким татари грабували Русь-Україну і виводили ясир - бранців, чоловіків, жінок та дітей.

Просто крізь Буки проходить річка Гірський Тікич. Колись вона звалася Угорський (Вгорський) Тікич за свої скелясті береги, але за збігом обставин теперішня її назва "Гірський" - переклад з російського "Горный".
Цікаво також що дерево "бук" у Буках ніколи не росло. Буки названі за прадавнім значенням слова "бук" - "бурхливий потік", "перекат".
Отака мовно-історична плутанина, а тим часом це місце - одне з найбільш мальовничих в Україні.

Буки, як і сусідні селища, стоять на скельному масиві протерозойської геологічної ери. Щоб було простіше зрозуміти: цим скелям десь два мільярди років. Коли вони утворилися, на Землі, ймовірно, ще не було кисню у повітрі і майже не було життя. У Буцькому каньйоні легко відчути важелі часу. Ще легше - відчути себе пушинкою у космосі, травинкою, що принишкла до прадавнього каменю.
Достатньо нахилитись до граніту, нагрітого сонцем, притулитись до нього і закрити очі, слухаючи гуркіт Тікича та власне серцебиття.

Буцький каньйон недарма називають "українським фіордом": Гірський Тікич, що протікає тут вже силу-силенну часу, прорізав граніти на глибину до 25 метрів, а глибина його долини - до 40 метрів. Справжні фіорди знаходяться у Швеції та Норвегії, так називають розрізи у берегових скелях, холодні та з криштально-прозорою водою. Наш Буцький каньйон-фіорд не пов'язаний із морем, і вода у ньому часом бува зацвітає, а втім стіни-скелі підіймаються  з води під абсолютно прямим кутом, і це вражає.

Буцький каньйон починається від старої гідроелектростанції. Це найперша в Україні з малих ГЕС, що пропрацювала з 1929 до 1991 року.

Дамба Буцької ГЕС. Фото: Олександр Невідомський

Під нею знаходиться водоспад "Вир" штучного походження. Це вузьке місце, як горло пляшки, закручує воду. Гірський Тікич тут падає на кілька метрів, і вже далі йде Буцький Каньйон, яким ми його знаємо.

У цьому місці також розташовані залишки старого водяного млина XIX століття.

Буцький каньйон. Стару будівлю ГЕС поступово відновлюють. Автор фото: Ігор Кутний

Буцький каньйон завдовжки понад 2 кілометри цікавий для альпіністів-скелелазів та людей, що полюбляють сплавлятись бурхливими річками (рафтинг), хоча більшість часу Гірський Тікич спокійний і води замало для сплаву. Останніми роками, набравши популярності на фоні збільшення кількості власного транспорту у людей, він став популярним місцем відпочинку "на вихідні" не лише для мешканців Черкас, а навіть для киян та гостей з інших міст.

У Буках є мінімальна необхідна інфраструктура: банкомати, кілька кафе, пару крамничок, приватні садиби для відпочинку. Біля Тікича можна залишити машину (на східному березі, 600 метрів нижче за дамбу ГЕС), є й більш-менш популярні місця наметових стоянок, наприклад на західному (правому) березі, трохи нижче від електропідстанції та автостоянки.