Ще 5 «родзинок» Черкаської області, про які ви навряд чи знали

Якщо ви, шановний читачу, вже не тільки відвідали «Софіївку», але й погуляли по Умані, відкрили для себе чудовий парк в Корсуні-Шевченківському, вшанували Кобзаря як на його батьківщині, в Моринцях, так і на Чернечій горі в Каневі, завітали в «гості» до Богдана Хмельницького в Чигирин, та пройшлися по місцях гайдамаків і повстанців Холодного Яру, вас можна і потрібно привітати. І все ж таки...

Для тих, хто, як ви, наполегливо і завзято досліджує саме серце правобережної Наддніпрянщини – Черкаську область, підкажемо: ця земля здатна дивувати знову і знову. Таємничі відбитки на камінні, гігантські городища, занедбані містечка атомних станцій - все це «інша» Черкащина.

Локація 1. Коржовий Кут: ми всі залишаємо сліди на... граніті

З точки зору історії та геології такі артефакти, як от в цьому селі, просто не мають права на існування: ну не може людина залишити сліди на розплавленому гранітному валуні! Не було людей в ті мільйонами років відокремлені від нас часи. А якби вони й були, то температура плавлення гранітної породи сягає багатьох тисяч градусів, і стати туди босою ногою просто неможливо. Проте, відбитки подібного роду знаходять по всьому світу. Чоловічі, жіночі, дитячі, і навіть собачі. Гігантські, що підтверджувало міфи про расу титанів, і цілком звичайні, як у сучасної людини. Сліди Будди і Богородиці, «чортові відмітини» та місця зцілень - чим тільки їх не вважали протягом століть...

В Україні такого роду пам'яток всього дві - «стопа Богородиці» в Почаєві та сліди біля маленького села Коржовий Кут, неподалік від Умані.

Вид плити з таємничими слідами. Джерело фото: umanschyna.in.ua

Лежить посеред поля гранітна плита. Вірніше сказати, гранітна плита лежить під усім полем, а в цьому місці виходить на поверхню. Приблизно 5 мільйонів років тому на ній кимось, та якимось чином, були залишені відбитки. Два жіночих, хоча і великого розміру - приблизно 43, і один дитячий. Навіть якщо припустити, що наші дуже давні предки жили в ті часи, то форма стоп у них була інша. А тут - відбиток ступні цілком собі нашої сучасниці. Трохи покручений часом і ерозією. Все-таки мільйони років минуло...

Ті самі сліди… Джерело фото: 04744.info

Поки вчені ламають голови над очевидним артефактом, місцеві жителі використовують сліди як місце поклоніння і лікування. Вони задоволені - до каменю приходить все більше народу, і багато хто залишається в селі на ночівлю для декількох сеансів «слідотерапіі». Мешканці навіть побудували до каменю сходи, а поруч спорудили капличку.

Каплиця біля каменю з таємничними слідами. Джерело фото: photocentra.com

Та й самі по собі місця навколо приголомшливо красиві. Однією тільки естетикою можна підняти собі імунітет і тонус, споглядаючи тутешні краєвиди. А якщо ще пити і вмиватися водою з джерела, що б'є біля гранітної плити зі слідами, то поліпшення самопочуття гарантовано!

Так що запрошуємо самостійно перевірити цілющу силу таємничих слідів.

Локація 2. Легедзине: древній мегаполіс та сільська кіностудія

Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» розташований в Тальнівському районі, між селами Легедзине і Тальянки. На території площею 450 га три-чотири тисячі років до нашої ери жили 15 тисяч людей. У гігантському прото-місті було близько 3 тисяч помешкань, розташованих правильними концентричними колами, оточеними валом.

Реконструкція трипільського житла в Легедзиному. Джерело фото: vlasno.info

В цілому до складу заповідника входять 10 городищ. Центральний музей в Легедзиному - свого роду інтерактивний: відвідувачі можуть побачити відтворені в натуральну величину трипільські житла, інструменти і посуд тих більш ніж давніх років.

У заповіднику з 2008 року проходить фестиваль «Трипільська толока», учасники якого можуть взяти участь в конструюванні будівель наших предків.

Музей показує культури не тільки трипільців, а й народів, які жили тут після них - сарматів і готів. Зокрема, тут був розкопаний готський некрополь кінця III - початку IV ст. н.е. Як встановили археологи, готи, що залишили свої пам'ятники, були досить заможні, вели торгівлю з Римом, займалися гончарною справою та мали залізні знаряддя праці.

На фестивалі «Трипільска толока». Джерело фото: uman.info

Окрім того, у Легедзиному діє єдина в Україні сільська народна кіностудія «Мальва». Її режисером виступає Владислав Чабанюк, директор Трипільського заповідника. Причому знімають тут не якусь «документалку» про життя селян, а цілком собі художні фільми («Казка про чорного козака», «Писана торба», «Подарунок»), але - з тими ж селянами в головних ролях.

В. Чабанюк презентує один з фільмів кіностудії. Джерело фото: novadoba.com.ua

Саме з діяльністю цієї кіностудії, багато в чому, пов'язаний приїзд у село 2009 року американської режисерки та художниці єврейського походження Наомі Умань, яка створила «Мальві» піар на голлівудському рівні. Наомі уславилась, та уславила Легедзине, циклом коротких кінонарисів під загальною назвою «Українська машина часу».

Локація 3. Орбіта: привид комунізму під Чигирином

В Україні міста-примари є не тільки в Чорнобильській зоні. У самому центрі «Богданових земель», в Чигиринському районі, ховається в лісі колись надсекретне будівництво - гідроелектростанція (ГРЕС), яку потім перепрофілювали в АЕС, а з кінця 1980-х і зовсім закинули. Цей об’єкт - рекордсмен радянського довгобуду (який плавно перетворився в недобудову): його споруджували з 1970 по 1986 рік, але чомусь дуже й дуже мляво. З огляду на вміння і можливості керівництва СРСР напружувати всі сили і засоби заради будівництва таких об'єктів, дивна доля АЕС під Чигирином наводить на думки, що проект хтось свідомо «гальмував» на самому «верху».

Місто-привид з космічною назвою. Джерело фото: zaebest.at.ua

Будівництво вже більше 30 років як мертве. Існуюче селище під романтичною назвою Орбіта є фактично поселенням для технічного персоналу. Нині воно налічує заледве 150 чоловік. Колишній магазин, руїни котелень, дві закинуті багатоповерхівки та два будинки поменше, в яких до цих пір живуть люди. Повноцінним містом це навіть не назвати. Проте, місце цілком підходить для стилю «лайт-сталкінг»: радіації немає, тому ходити можна, де хочеш.

Руїни Чигиринської ГЕС-АЕС. Джерело фото: zaebest.at.ua

До речі, у квартирах мешканців, які залишились, деякий час назад знову з'явився газ, а ось воду вони вже 40 років набирають зі свердловини - це питання радянські будівельники так і не вирішили. Нині житлоплощу тут, до речі, можна купити за кілька тисяч гривень.

Ті ж самі руїни. Джерело фото: zaebest.at.ua

Неподалік від селища знаходяться руїни власне АЕС-ГРЕС. Доступ до них вільний, хоча багато розкрадено, особливо в останні роки. Величезна труба одного з останніх будівництв Союзу все так же самотньо стирчить у небо. Тиша, ліс і привид комунізму, що назавжди оселився в цьому дивному місці...

Локація 4. Вереміївка: хутір Тараса Бульби

Досить вражаючий скансен (музей під відкритим небом) з'явився в 2006 році на лівобережній Черкащині, в с. Вереміївка (колишньому сотенному містечку часів Хмельницького), завдяки старанням історика, мистецтвознавця й художника Володимира Недяка. Він отримав премію за книгу «Україна - козацька держава», і ці кошти стали початковим капіталом на організацію етнопарку. Музей Недяк побудував як «Хутір полковника Тараса Бульби». Хутір знаходиться за півкілометра від самого села.

Вітряки в скансені «Хутір Тараса Бульби». Джерело фото: Facebook-сторінка "Приватний-історико-етнографічний-музей-Козацькі-землі-України"

Тут встановлені чотири діючі вітряки (споруди 1896-1914 років), привезені з кількох районів області, облаштовані стайні, кошари, хлів для волів, колодязь, комори, льох. Загалом, все, що належить заможному представнику вищої козацької верхівки, практично гетьману.

Вражає кількістю і насиченістю зібрана Недяком етнографічна колекція: більше 2 тис. зразків старовинного одягу, тисячі предметів побуту, зразків дерев'яної сакральної скульптури, ікон, меблів, зброї, стародруків тощо.

Скіфські баби з колекції музею. Джерело фото: Facebook-сторінка "Приватний-історико-етнографічний-музей-Козацькі-землі-України"

Але головна «фішка» музею - тварини. На спеціально засіяній кормовими травами ділянці степу пасуться вівці, кози, корови, коні, воли і навіть буйвол. Безліч птахів - від курей і качок до куріпок і фазанів. Особливо радісно тут дітям, адже з тваринами можна пограти, а на конях - і покататися.

Один з мешканців звіринця на хуторі. Джерело фото: Facebook-сторінка "Приватний-історико-етнографічний-музей-Козацькі-землі-України"

Локація 5. Шампанія: найбільший приватний військовий музей в Україні

На дорозі між двома головними «шевченківськими» селами України - Моринцями і Шевченкове - знаходиться невеличкий хутір з несподіваним «французьким» ім'ям - Шампанія. Походження назви так і залишається невідомим, зате сам хутір в останні роки став однією з найпомітніших точок на карті військового туризму - тут знаходиться найбільший в країні приватний музей такого роду.

В «афганській» частині експозиції. Автор фото: Марія Матвієнко

Колишній військовий-афганець, підприємець, волонтер і фанатик своєї справи Олег Бойко зібрав на хуторі справді унікальні експонати. Рідкісні зразки зброї, чудово збережена форма різних армій і епох, колекція німецьких пропагандистських плакатів часів Другої Світової та шевронів російських «іхтамнєтов» з нинішньої донбаської війни, не кажучи вже про особливо повну «афганську» колекцію - все це багатство можна оглянути в трьох залах музею.

Шеврони російських вояків, захоплені в Донбасі. Автор фото: Марія Матвієнко

На подвір'ї - військова техніка, на якій бажаючі можуть покататися. Звичайно ж, не безкоштовно. Але зате в музеї всі експонати - робочі! Як то кажуть, взяв - і можна відразу в бій. Правда, стріляти доведеться холостими.

На подвір’ї музею. Автор фото: Марія Матвієнко

Без екскурсії тут робити нічого. Інакше як дізнатися історію трофейних британських офіцерських годинників XIX століття, і зрозуміти, що тодішня світова імперія «обламала зуби» на згубній землі Афганістану так само, як це зробила червона імперія століттям пізніше? Або як дізнатися докладніше про долю двох валіз - німецького офіцера і українського «солдата-переможця», виставлених в одному залі? А історії ці дуже показові…

Чемодан з трофейними речами та фотокартками німецького офіцера-сапера. Автор фото: Марія Матвієнко

Є тут і воскова фігура Тараса Шевченка в натуральну величину, яка зображує його в казахському степу в період заслання. Фігура називається, до слова, «Перший воїн-інтернаціоналіст».

Воскова фігура Шевченка. Автор фото: Марія Матвієнко

На даний час в музеї зібрано майже 30 тисяч експонатів, 80% з яких - справжні раритети. З 2011 року, коли музей відкрився, його відвідали туристи з 130 країн.

Сподіваємося, що ваше знайомство з Черкщеною - серцем українського Правобережжя - стане за допомогою цієї інформації ще більш повним і яскравим. Всі пам'ятки цього регіону неможливо описати навіть в декількох статтях. Потрібно просто відчути, пропустити через себе красу та енергію цього краю - і тоді кожна подорож стане для вас одкровенням і відкриттям.