Парк Тростянець

Державний дендрологічний парк "Тростянець" Національної Академії наук України - це пам'ятка садово-паркової архітектури XIX ст., створена за в маєтку Івана Михайловича Скоропадського. Парк знаходиться в Ічнянському районі Чернігівської області, в с. Тростянець. Площа парку становить 204 гектари, а навколо нього для захисту простягаються лісосмуги загальною площею близько 350 гектарів.

Іван Михайлович Скоропадський, погруддя в дендропарку

Паркові майже 200 років, спадкоємець останнього козацького гетьмана  Іван Скоропадський заклав його у 1830-х роках. Іван Михайлович Скоропадський був чиновником у Полтавській та Чернігівській губерніях.

Озеро в парку Тростянець

Землі Тростянця Іван Скоропадський успадкував від батьків, і вирощував там тютюн та цукровий буряк, тримав винокурні. Сам він після одруження жив неподалік Тростянця, в селищі Григорівка.

Дендрологічний парк Тростянець

Уже в цей час в його голові виникає ідея створення парку. Селище (чи хутір) Тростянець підходило йому за ландшафтом, ґрунт був досить родючим, а наявність джерел, річки й озер гарантувала життєспроможність майбутнього парку.

Частково парк було створено на основі невеличкої діброви, яка збереглася досьогодні. Скоропадський збудував у парку садибу, але її було знищено за 100 років, у 20 столітті.

Спершу Іван Михайлович висаджував тут силами кріпосних типові дерева: березу, тополю, дуб, клен, явір, тощо, а з 1950 року, коли парк було передано в підпорядкування до Академії наук тоді ще УРСР, в ньому почали висаджувати екзотичні породи, наприклад - канадську сосну. Від найперших насаджень Скоропадського мало що залишилося, адже він привозив великі саджанці, і більшість з них не вижила. Тоді він став вирощувати саджанці просто в парку, створивши розплідник.

Роботам з висадження дерев, що почалися у 1834 році, передували довгі роки земельних робіт. Кріпосні потом і кров'ю звели ті гірки, на яких нині ростуть екзотичні дерева й кущі.

Сосни й тополі зі свого розплідника Скоропадський висаджував групками, а на галявинах між ними - менш поширені породи дерев. Парк зростав.

У 1886 році, за результатами інвентаризації, площа парку становила 170 гектарів, а кількість видів рослин - 623.

На цей час вже були закінчені роботи з терраформування, всі пагорби-гірки позаростали, у потрібних місцях були встановлені альтанки та скульптури. 

Під час революцій та війн 1917-1920 років парк сильно постраждав, а за радянських часів був заповідною зоною.

Починаючи з середини 20 століття парк підпорядковується НАН України, і на його базі проводяться дослідження флори та фауни.