Пам'ятник Дюку в Одесі

Пам'ятник присвячений одному з перших градоначальників Одеси. Повне ім'я цієї особи звучить як Арман Емманюель Софія Септіманія де Віньєро дю Плессі, герцог д'Егільон, герцог де Фронсак, герцог де Рішельє (французькою насправді де Рішельйо). "Герцог" французькою - "дюк", а прізвище Рішельє було найвідомішим у Франції та поза її межами з усіх імен цього діяча, тому пам'ятник і називають "Дюк де Рішельє". Утім, в ті часи самого герцога називали "герцог Арман Емманюель дю Плюссі де Рішельє".

Разом із Олександром Ланжероном він брав участь у російсько-турецькій війні за Бесарабію, був поранений під час штурму Ізмаїла, нагороджений, а далі його кар'єра в Російській імперії почала стрімко зростати. У Франції в 1790-ті відбувались революційні події, пізніше до влади прийшов Бонапарт, а наш герцог був роялістом, прибічником королівської влади сімейства Бурбонів, тож він не повернувся до Франції навіть після того як Наполеон віддав йому націоналізоване Республікою майно. У Російській імперії 1803 року Арман отримав пост градоначальника Одеси, яка на той момент страждала від хронічної нестачі води, деревини на дрова та грошей. 

Дюку де Рішельє вдалося підвищити заробітки одеських купців; через Одеський порт стала проходити половина всієї торгівлі російських портів у Чорному та Азовському морях. За його керівництва з'явились перша лікарня, перший театр, православний собор та католицький костел. За його ж правління в Одесу потрапила чума - з італійськими артистами, які померли в місті. Майже рік чума панувала в Одесі, і забрала життя одної десятої частини населення (все населення складало приблизно 20 тисяч людей). Герцогу де Рішельє довелося наважитись на надзвичайні заходи: будинки бідних у міських околицях (Бугаївка, Слобідка, межа Молдованки - сучасна вулиця Балківська) та в районі Карантинного й Військового узвозів, що йшли до порту, спалювалося вщент. Відтоді усі судна проходили карантин, перш ніж їхній вантаж потрапить у місто. Про це нагадує назва Карантинного узвозу та Карантинної аркади (стіни) у парку Шевченка.

Дюк дивиться на море

Чуму було подолано взимку 1813 року, а рік потому Арман дю Плессі де Рішельє повернувся до Франції, де взяв активну участь у політиці, був прем'єр-міністром і теж увійшов до історії.

Дюк з Потьомкінських сходів

Одесити були вдячні йому за розвиток Одеси, адже саме він запустив механізм економічного успіху Одеси, який не зупиняється і досі. Населення зросло у кілька разів (до 35 тисяч у 1814), статки міста - у сотні раз, адже до його появи на посту градоначальника Одеська скарбниця була збитковою, а після - багатіла шаленими темпами. Торговельний обіг Одеси становив 25 з 45 мільйонів рублів на рік усіх портів північного Причорномор'я. Ім'ям герцога названі вулиця Рішельєвська, Рішельєвський ліцей та один з найбільших одеських парків - Дюківський. 

Герцог помер 1822 року від апоплексії - інсульту у віці 56 років, коли знаходився у Парижі. В Одесі 1823 року почали збір коштів, і до 1827 року найвідоміший український скульптор в Російській імперії Іван Петрович Мартос (творець монумента Мініну й Пожарському в Москві) створив бронзовий пам'ятник в класичному стилі. Його було вилито в Санкт-Петербурзі, а в Одесі створили постамент з рожевого граніту, привезеного з Південного Бугу.

Символічне гарматне ядро - на пам'ять про обстріл Одеси французько-англійською ескадрою під час "Кримської" війни. Тоді постраждав постамент пам'ятника

Під скульптурою на постаменті встановлені горельєфи, що зображують землеробство, торгівлю та правосуддя.

Оригінальний напис на табличці російською такий:

"ГЕРЦОГУ ЕММАНУИЛУ ДЕ РИШЕЛЬЕ УПРАВЛЯВШЕМУ СЪ 1803 ПО 1814 ГОДЪ НОВОРОССIЙСКИМ КРАЕМЪ И ПОЛОЖИВШЕМУ ОСНОВАНIЕ БЛАГОСОСТОЯНИЮ ОДЕССЫ БЛАГОДАРНЫЕ КЪ НЕЗАБВЕННЫМЪ ЕГО ТРУДАМЪ ЖИТЕЛИ ВСЕХЪ СОСЛОВIЙ СЕГО ГОРОДА И ГУБЕРНИЙ ЕКАТЕРИНОСЛАВСКОЙ ХЕРСОНСКОЙ И ТАВРИЧЕСКОЙ ВОЗДВИГЛИ ПАМЯТНИКЪ СЕЙ ВЪ 1826 ГОДѣ ПРИ НОВОРОССIЙСКОМ ГЕНЕРАЛЪ-ГУ-БЕРНАТОРѣ — ГРАФѣ ВОРОНЦОВѣ"

Що в перекладі значить:

"Герцогу Еммануїлу де Рішельє, що керував з 1803 по 1814 рік Новоросійським краєм та поклав основу добробуту Одеси вдячні до незабутньої його праці мешканці усіх станів цього міста та губерній Катеринославської, Херсонської й Таврійської спорудили пам'ятник цей у 1826 році при новоросійському генерал-губернаторі - графі Воронцові".

Дюк з боку третього люка

В Одесі є й свої жарти, пов'язані з цим пам'ятником. Один із них звучить як "А ви бачили Дюка з боку третього люка?" Справа в тому, що скульптурний де Рішельє тримає в руці свиток, через що з певного ракурсу фігура виглядає дійсно комічно і навіть непристойно. Якщо ж не дивитись з боку третього люка - пам'ятник складає враження легкості і водночас монументальності, підвладної небагатьом майстрам.

Під час Вишиванкових парадів у Одесі Дюка прикрашають величезною вишиванкою, тепер це місцева традиція, якій кілька років.

Дюк у вишиванці