Київський фунікулер

В Україні всього два фунікулери, що з'явилися у період жорсткої конкуренції між Києвом та Одесою: одеський у 1902-му, а київський у 1905-му році.

Київський фунікулер, хоча й з'явився на три роки пізніше за одеський, значно довший за нього і перевозить набагато більше пасажирів: він поєднує Поділ із Верхнім містом, проходячи вздовж крутої Володимирської гірки.

Так виглядав київський фунікулер на початку XX століття

Фунікулер збудували на піку європейської моди на фунікулери та електричний транспорт: Київ взяв приклад зі Швейцарії, і навіть замовив усе обладнання і перші вагони там - на заводі Теодора Белля в місті Кріенс у кантоні Люцерн.

Приблизно така табличка стояла на перших вагончиках Київського фунікулеру. Фото: Pechristener, CC BY-SA 3.0

Проект київського фунікулеру  підготували інженер Микола П'ятницький - естакаду та рейки, та архітектор Олександр Баришников - павільйони станцій-зупинок, під загальним керівництвом одеського інженера Артура Абрагамсона, що навчався у Швейцарії і після цього з 1880-х років лобіював створення фунікулеру у Києві.

На верхній станції фунікулеру - цікаве оздоблення з вітражним склом.

Тоді, у 80-х, фунікулер не стали будувати з кількох причин одразу. По-перше, ці технології ще були новими для Російської імперії. По-друге, і це найважливіше, не було розвиненої трамвайної мережі, яка б забеспечила єдиний транспортний потік із фунікулером. Саме так: до моменту завершення будівництва київського фунікулеру були підведені та приведені до ладу трамвайні лінії зверху (по "Володимирській лінії") та знизу (по вулиці Боричів Тік на Подолі). Рух фунікулеру було приведено у відповідність до розкладу електричних трамваїв цими лініями, і фунікулер став швидко набирати популярність.

Так виглядає салон фунікулера з 2015 року, після капітального оновлення. Фото: УНІАН

Мотор потужністю у 65 кінських сил працював під напругою у 500 вольт і забеспечував швидкий підйом та спуск до 70 пасажирів у кожному вагоні. Цей мотор стояв по центру вгорі, а вагончики ніби перетягували канат через нього, рухаючись одночасно. Ця схема не змінилася й досі, лише обладнання оновили, і вагончики зробили більш місткими у 1980-ті. Фунікулер працював безперебійно практично все своє життя: навіть під час бойових дій у Києві він надовго не зупинявся, адже вагончики рухаються під дією власної ваги, а двигун лише їх прискорює.

Чим важливий для туристів київський фунікулер?

Він знаходиться неподалік Михайлівського золотоверхого собору, і з нього відмінний вигляд на Дніпро. Якщо будете у Києві хоча б день – обов'язково покатайтесь на фунікулері, це надзвичайне враження, особливо для тих, хто їде уперше!

Які ще є цікаві факти про київський фунікулер?

• на обох вагонах ззаду і спереду нанесено літери, що позначають бік роз'їзду: лівий або правий. Це той бік, з якого знаходиться вагон відносно диспетчера, що сидить на верхній станції. Справа в тому, що вагони на протилежних кінцях одного канату і одночасно підходять до протилежних станцій - один до нижньої, другий до верхньої. Коли ж вони знаходяться в середині свого шляху, їм треба якось роз'їхатись, аби уникнути зіткнення. Через це один їде наліво, другий направо, і бути інакше не може - навіть конструкція колес в одного "лівостороння" а в іншого "правостороння". Цей механізм запобігає зіткненню вагонів, яке, до речі, відбулося один раз в історії під час ремонту - у 1929 році. У вагончиках не було пасажирів, а систему безпеки з того часу багаторазово посилили.
• ще з радянських часів проводяться випробування надійності системи фунікулера: вагони навантажують удвічі більше від максимальної кількості людей. Система аварійного гальмування завжди підхоплює їх і витримує усі випробування.
• своєрідний рекорд першої половини XX століття фунікулер побив під час німецької окупації: ним скористувались за рік більше людей, ніж за "совєтів". Причина проста: в обігу були радянські гроші, а вони так знецінились, що хліб коштував 100 карбованців! Проїзд на фунікулері теж подорожчав, але лише удвічі: з 20 копійок до 40 і потім 60 копійок, тобто був безкоштовним.
• очевидний, але все одно цікавий факт: станції київського фунікулеру, на відміну від одеського, є сходами. Відповідно, і вагони всередині - теж сходи! В одеському ж не лише вагончики менші у кілька разів, але й самі станції і вагончики - пласкі. Київський цікавіший!
• максимально в один вагончик може зайти до 100 людей, з них 30 - сидячи.
• довжина колії фунікулера - 220 метрів. Вона спускається з висоти у 75 метрів.
• двигун тепер більш ніж удвічі потужніший: 135 кінських сил замість 65-ти у 1905-му році.
• вартість проїзду у 2017 році - всього лише 4 гривні. За таке задоволення - копійки!