Молодість є прекрасним періодом життя кожної людини. То чому б не скористатися можливістю провести ці прекрасні роки так, щоб отримати максимум задоволення!
Подорож, напевно, є одним із кращих винаходів людства у даний час. Та й взагалі, кожна подорож дає людині нові знання, спогади, почуття та емоції. Саме під час подорожей до молодих людей приходить розуміння, чого вони хочуть досягнути у житті та відбувається формування життєвих цінностей. Також у мандрівках відточуються навички виживання та народжується потяг до незалежності.
Але у наш час велика кількість людей постійно відкладає здійснення своїх мрій про мандрівки світом до літнього віку, використовуючи молоді роки для праці та кар’єрного росту. Ці люди віддають все своє життя роботі, і починають подорожувати лише після виходу на пенсію, коли для цього знаходять більше часу та грошей. Але є велика різниця між мандрівками у літньому та молодому віці. Авжеж, починати подорожувати ніколи не запізно, та існує важлива відмінність, на яку, зазвичай, навіть не звертають увагу.
«Буває, що один день, який ти проведеш у іншому місці, дасть більше, аніж десятиліття вдома».
Анатоль Франс
На нашій планеті існує понад 200 різних держав, у котрих можна гостювати без особливих ризиків для життя. У всьому світі проживають більш ніж 7 мільярдів людей різного віросповідання та поглядів на світ. Навіть не будемо згадувати, яка величезна кількість чудес існує у нашому світі, як природного, так і штучного походження. І усе це варто побачити власними очима і самостійно досліджувати. Здійснити це все краще у молодому віці.
Подорож змінює відношення до світу
Проживаючи перші двадцять років, скажімо, у Києві, ти вважатимеш його великим містом, а Одесу – найліпшим курортом. Та якщо поїхати за межі рідної держави та побачити інші міста, котрі набагато більші, відвідати пляжі, які чистіші; якщо спостерігати за мальовничим сходом та заходом сонця, за диким тваринним світом у рідному середовищі, прекрасними та велетенськими водоспадами, грандіозними архітектурними пам’ятниками… Саме тоді усвідомлюєш наскільки великим, різноманітним та чудовим є наш Світ. Звичайно, дуже непросто побачити усе те прекрасне, що існує у світі, та ніхто не заважає спробувати втілити мрію побачити весь світ у життя! А маючи такий досвід, ти будеш упевнений – наш унікальний та прекрасний світ потребує особливого турботливого відношення, адже ти зміг оцінити його мальовничість на власні очі.
Подорожуючи, ти розумієш, що не ти є центром Всесвіту
Що дорослішими ми стаємо, то чіткіше ми розуміємо, наскільки мізерно малі наші знання про життя. Лише молоді люди вважають, що їм все зрозуміло і все просто, допоки у їх житті не трапляється тривала мандрівка. Саме у подорожі ти починаєш розуміти, що оточуючий світ не такий великий, він ВЕЛИЧЕЗНИЙ, та, у принципі, йому немає ніякого особливого діла до тебе. Його населяють люди, знання і вміння яких більші за твої. І життя у цьому світі вимагає вирішувати багато серйозних проблем, приймати виклики і проходити крізь труднощі, які виявляються складнішими, ніж тобі здавалося з самого початку. Під час подорожі ти тверезієш і проходиш випробування у незвичайних обставинах, після яких приходить розуміння, що ти є лише маленька піщинка у такому великому Світі.
Під час будь-якої подорожі, насамперед, ти проходиш крізь зміни всередині себе. Незалежно від власного бажання, з часом ми позбавляємося певних стереотипів, та починаємо краще бачити правду про оточуючий світ і про самих себе. Такий внутрішній злам провокує переоцінку цінностей та зміни у житті людини. А коли ж такі зміни будуть найдоречнішими? Звичайно у молодому віці. Тому, що у тебе в запасі велика кількість часу, для того, щоб почати жити так, як хочеться саме тобі.
Авжеж, коли ти відправляєшся у подорож у старості, то, зазвичай, ти відчуваєш ті ж самі переміни, але потім з‘являється гірке відчуття. Воно нагадує, що якби ти усвідомив це все у молодості, то твоє життя було би зовсім інакшим, більш щасливим та більш гармонійним. І так важко усвідомлювати, наскільки великим є це розчарування. Якщо сказати інакше, коли ти відмовляєшся від подорожей «сьогодні», та перекладаєш їх на примарне «завтра», ти тільки провокуєш зростання майбутнього розчарування безцільністю життя. Це проблема цілих поколінь. Ми живемо своїм життям, але так і не можемо зрозуміти, для чого воно нам було дане. І смерть тут ні при чому, бо якщо ти віриш у наступні життя, то, скоріш за все, історія буде повторюватись, і перед кінцем шляху тебе буде чекати те саме розчарування.
Слони на дорозі в Індії
Подорожуючи, ми починаємо інакше ставитись до людей
Коли місцем нашого проживання є невелика країна і маленьке місто, то ми відчуваємо певний затишок, тому що всі, хто нас оточує, живуть у такій же системі цінностей, та й взагалі, відносяться до тієї ж культури, що і ми. Але коли ти починаєш подорожувати, ти починаєш розуміти, що в інших кінцях світу є люди, які можуть мати зовсім інші життєві цінності, інші звички, іншу манеру спілкування та інший побут. Врешті решт, у них інша мова. Звісно ж, не виникне особливих проблем увімкнути свою уяву та змалювати собі цю картину, навіть якщо ти сидиш на дивані. Але по справжньому відчути це можливо лиш під час подорожі.
З іншого боку, під час подорожі ти починаєш працювати над своїм «его». Бо з самого дитинства тебе наповнювали певними правилами, нормами, законами і стереотипами. Тобі давали виховання, та навчали на прикладах, як потрібно провести своє життя. У принципі, це не є чимось поганим. Та врешті решт це підштовхнуло тебе віддалитися від справжнього себе, та створило нову людину у тобі, створило це саме «его», яке так часто керує тобою. Після цього усі твої бажання є результатом впливу на власного «его», яке робить вибір за тебе.
Коли подорожуєш, сховати своє «его» дуже важко. Саме у момент, коли ми виходимо із зони комфорту, із певного затишку та спокою, ми починаємо бачити себе зі сторони та відчуваємо справжні почуття. Чим раніше ми почнемо роботу зі своїм «его», тим легше буде його приборкати та чітко відмежувавши суспільний вплив на наше справжнє єство. Тому молодість – це кращий час для внутрішніх змін. А якщо вчасно не почати внутрішню боротьбу, то, проживши довге життя, зазвичай людина стає заручником свого «его». Завжди можна звернути увагу на осіб, вікові зморшки яких, так нагадують грати, виставлені власним «его». І за цими гратами, які породили страхи, стереотипи і принципи, ховається справжнє людське єство. Звичайно, будь-які грати можна зруйнувати, але яких зусиль це буде коштувати?
Подорожуючи, ми розширюємо світогляд
Коли ми проходимо навчання у школах та університетах, роздивляючись фотографії або просто читаючи сухі навчальні тексти, нам так важко змалювати у своїй уяві справжні образи всіх світових шедеврів людської творчості, будь-то скульптура, живопис або архітектурна пам‘ятка. Також ми ніколи не зможемо відчути, що саме переживали різні народи, у періоди їх розквіту або забуття, якщо дивитимемось лише у підручники з історії. Та коли ти подорожуєш, ти зможеш не тільки побачити усю спадщину людської цивілізації, а й самому провести час разом із людьми тих народностей, історію котрих ти нещодавно вивчав. Звісно, після цього дуже важко не отримати величезну кількість нових знань. Та навіть при найгірших обставинах, ти не зможеш не почерпнути для себе щось нове. І не треба ставити мету за один місяць побачити весь світ. Набагато корисніше побути декілька днів у одному місті, ніж намагатись побувати у п’яти містах за сім днів. Місто, як капризна жінка, з якою потрібно провести певний час, щоб вона змогла відкритись перед тобою з усіх сторін, та дала змогу спокусити себе.
Подорожуючи, ми переконуємося у власних силах
Якщо не брати до уваги мандри із «купою грошей», то тривала подорож має низку викликів та створює певні проблеми, котрі потрібно буде вирішувати, і не важливо, готовий ти до цього, або ні. Якщо ти сам чи сама у іншій країні, маєш невеликі грошові можливості та зовсім не знаєш мови – то подорож перетворюється на пригоду, яка стане незабутньою і назавжди стане частиною твого життєвого досвіду. Поступово вирішуючи проблеми, ти навчаєшся боротися із труднощами, які на початку шляху ввижалися тобі занадто складними, а нові випробовування вже не зможуть зупинити тебе під час досягнення мети. Цей важливий досвід стане невід‘ємним надбанням, яке ти зможеш використати будь-де та у будь-яких обставинах. Подорож в іншу країну, не є звичайним шляхом між маленьким і великим містом. У іншій країні ти поринаєш у іншу культуру та мову. Подорож – це найкращий тренінг з навиків спілкування і вміння домовлятися, який не можливо відвідати, знаходячись у затишному і звичному оточенні.
Подорожуючи, ми починаємо розуміти наскільки комфортно ми живемо
Будь-який читач даного матеріалу має у своєму розпорядженні певний пристрій, від телефону до комп’ютера. Та є велика кількість країн, де молоді люди не володіють такими засобами розкоші, як би «дико» це не звучало. Є навіть країни, де у вісім років діти починають важко працювати. Мандруючи країнами третього світу, ти починаєш тверезо дивитись на речі і розуміти, що у твоєму житті, зовсім немає на що скаржитись. До тебе приходить справжнє розуміння, яким важким може бути життя. Та не варто займатись порівнянням цін, чистоти, транспорту, якості життя. Ні в якому разі! Мета подорожі не довести собі, що твоє життя краще чи спокійніше. Мета подорожі – знаходити, що нове та корисне ти можеш перейняти у інших людей.
Подорожуючи, ми розкриваємо свій потяг пізнавати навколишнє середовище
Одна з причин, по якій люди подорожують – це тому, що подорож є однією із небагатьох справжніх речей, які лишилися у нашому світі. Навколо нас існує стільки неправди, що ми на підсвідомому рівні починаємо шукати речі, у яких лишилася хоч крапля чистоти та істини. Окрім подорожі це відчуття дарує лише щира любов, якої потребує кожна людина. Кожен з нас старіє. Навіть якщо ти ще молодий, то поглянувши у дзеркало, ти можеш побачити на собі вплив часу, який проявляється у невеликих зморшках та інших незначних речах. І час буде змінювати нас до кінця наших днів. Тому досить нерозумно відкладати все на «потім», нерозумно чекати якогось дива, тому що наше тіло, на жаль, не молодіє. Воно не звертає увагу на низку виправдань. Наше тіло є біологічним механізмом, який виконує свою функцію. Час нікого на чекає, і вже зовсім скоро, дивлячись у дзеркало, ви будете бачити в ньому стару людину. Але це не є чимось поганим. Ми такі, якими нас створила природа, тому не варто цього боятись.
А тепер пригадайте хоча б одну знайому людину, старшу п’ятдесяти п‘яти років, котра подорожує у своєму віці… Нажаль усі подорожі її – це поїздка до санаторію раз на рік, з метою оздоровлення. Якщо не піднімати теми політики та економіки, в яких можна критикувати невисокі пенсійні оклади та наш менталітет, то приходиш до висновку, що ми просто не вміємо подорожувати. Ми навчені, що відпустка – це одна поїздка на морський курорт. Ми не вміємо відпочивати, тому що ми постійно працюємо, щоб вижити. А коли виходимо на пенсію, то і здоров‘я вже не те, і коштів замало, та й, чесно кажучи, бажання немає. Внутрішній вогник поступово згасає і єдиним компаньйоном у відпочинку стає телевізор.
А дива трапляються лише тоді, коли ми йдемо на ризик, коли нас веде творчий запал та пошук. Кожна подорож – це окрема пригода, яка переповнена сюрпризами, яка дозволяє філософськи подивитись на речі. Вона заглиблює нас у самопізнання та дослідження навколишнього світу, та дає нам увібрати у себе вікову мудрість народів.
Веселка на дорозі
Не треба відкладати на завтра те, що подарує тобі радість сьогодні та кардинально змінить життя. Не будьте скупими на час, коли мова заходить про можливість побачити світ та прожити життя на повну. Сміливо подорожуйте на протязі всього свого життя, та відчуйте справжню свободу. І саме через це ви станете тільки ближчими до людей, що оточуюсь вас. Ніколи не закінчуйте подорожувати, шукати і досліджувати, поки ви володієте безцінним даром, який неможливо зберегти, – вашою молодістю!
Коментарі