Додати до маршруту

Успенський собор (Харків)

GPS координати: 49.99000168 36.23083115
Рейтинг:
5277 Переглядів 0 Коментарів 0 Включень до маршруту
Додати до маршруту

Живу історію величних міст найперше зберігають фортеці та старовинні храми. Харківську фортецю давно вже забудовано цивільними спорудами, а собор Успіння Пресвятої Благородиці, майже її ровесник, стоїть і понині.

Собор у 1860-х, вигляд з сучасного Московського проспекту та майдану Конституції.

Собор у 1860-х, вигляд з сучасного Московського проспекту та майдану Конституції.

Небагато міст на Сході можуть похвалитись збереженою пам'яткою архітектури XVII століття, часів Хмельниччини й Руїни. По заснуванні Харкова тут взагалі не було жодної церкви, але зведення фортеці вимагало й зведення власного храму. 1657-го року збудували дерев'яну церкву, а вже у 1680-х її знесли, збудувавши нову - кам'яну. Так почалося життя Успенського собору. Перша кам'яна церква отримала дубовий дах (ґонт). Церкви з такими дахами стоять на Заході й понині, але харківська не витримала пожежі 1733-го року, від якої залишились лише кам'яні стіни. У 1770-х виявили широкі тріщини у стінах храму, тож його перебудували знову - за кресленнями нової московської церкви Священномученика Клімента, Папи Римського. "Донор" стоїть у Москві на П'ятницькій вулиці дотепер. Щодо справжнього автора проекту мало відомостей, але найімовірніше це був професійний і дуже плідний архітектор, швейцарський італієць за походженням, П'єтро Антоніо Трезіні.

Якщо виключити з ансамблю дзвінницю - так виглядав храм до 1818. Фото: Олег Бойко

Якщо виключити з ансамблю дзвінницю - так виглядав храм до 1818. Фото: Олег Бойко

Утім, надалі шляхи "оригінала" і копії розійшлись: в ті часи церкви не стояли довго без реконструкцій, а пам'ятками історії опікуватись було нікому. Кожен новий архієрей мав залишити по собі слід: тут добудувати трапезну впритул до храму, там - портік, тут - ґанок, там - дах переробити, тощо. Отак і Успенський храм:вже 1818-го року, після поразки Наполеона, збори громадян Харкова обговорювали пропозицію протоієрея Андрія Прокоповича збудувати дзвінницю до храму.

Аж до радянських часів собор домінував над центром Харкова. Його дзвіницю було видно відусюди.

Аж до 2000-х років собор домінував над центром Харкова. До радянських часів його дзвіницю було видно відусюди, а тоді його закрили сусідні будівлі, але його дзвіниця залишалась найвищою у місті будівлею до 2006-го року.

Існує харківська міська легенда, нібито архітектор, професор архітектури Харківського університету Євген Васільєв, не міг переконати комісію Дворянських зборів і особисто міського голову Ломакіна затвердити дзвіницю заввишки 89 метрів - вище, ніж московська колокольня Івана Великого.

Утім, це всього лише вигадка. По-перше, в Україні вже були вищі за Успенську дзвіниці. Наприклад - дзвіниця Києво-Печерської лаври заввишки 96 метрів. По-друге, Дворянські збори не мали на то повноважень, проект просто затверджували у Санкт-Петербурзі. Тож Олександрівська дзвіниця (на честь імператора Олександра) була збудована і зайняла своє місце на харківському обрії.

Саме завдяки дзвіниці собор так-сяк пережив подальші важкі роки: радянська влада його не знищила, а використала в якості радіовишки. Саме звідси пролунала перша радіопередача в Україні, 1924-го року.

Комуністи вивезли з храму внутрішнє оздоблення: іконостас XVIII століття потрапив до музею, де згорів під час війни. Усі куполи храму було демонтовано, зі дзвіниці зняли дзвони. Всередині собору зробили другий поверх, навівши перекриття.

Цікаво, що дзвіниця собору не постраждала під час війни, хоча більшість будівель навколо неї були розбомблені радянською авіацією та артилерією.

У 1970-х роках Успенський собор почали реставрувати, повертати йому оригінальний вигляд. Зробити це було важко, але реставратори під керівництвом Корнєєвої Марини Іванівни упорались на славу: було відновлено й вкрито міддю куполи, розібрали прибудови радянської епохи, реставрували інтер'єри та ліпнину. Собор планували перетворити на залу органної музики, тож чехословацька фірма Rieger-Kloss встановила тут орган на три з половиною тисячі труб. 1986-го року тут відкрився Будинок органної та камерної музики.

Орган всередині собору. Фото: Ricercar, CC BY-SA 3.0

Орган всередині собору. Фото: Ricercar, CC BY-SA 3.0

 

З початку 1990-х УПЦ МП отримала дозвіл проводити тут богослужіння, а у 2000-х зі скандалами, судами й дебатами собор таки передали у повну власність Харківської єпархії УПЦ МП. 2016-го року орган востаннє грав у соборі; реконструйована філармонія отримала новий орган у своїй новій залі, а старий продають.

Радимо відвідати Успенський собор, прогулятися сквером Університетської площі, насолодитись затишком цього місця на фоні навколишнього шуму центру міста.

Цей об`єкт у статтях

Коментарі