Софія Київська, Національний Заповідник

Софійський собор розташований у гущині сакральних для української історії пам’яток, і сам він є серцем цієї історії, точкою відліку цивілізації, місцем, де можна торкнутись тисячолітньої давнини – так просто і буденно постояти в тіні величної Софії Київської.

Перед Софією та Дзвіницею Софійського собору. Інтерактивна панорама

Пройти до собору можна з Майдану Незалежності (станція метро Майдан Незалежності) по вулиці Софіївський, від Михайлівського Золотоверхого собору по Володимирському проїзду та від Золотих Воріт і Національної Опери (станція метро Золоті Ворота) по Володимирській вулиці.

Собор Святої Софії в Києві вважають заснованим 1011 року князем Володимиром і добудованим 1018 року після його смерті наступником – князем Ярославом Мудрим. Достеменно невідомо, хто саме був його архітектором, але судячи з технологій будівництва, роботами керували візантійські майстри.

Довгий час вважалося, що заклав собор Св. Софії князь Ярослав Мудрий (так твердять літописи), але згідно останніх досліджень – засновником був саме його батько, Володимир Великий (у хрещенні Василь), а Ярослав лише добудував його у 1018 році, за три роки по смерті батька. Підтверджують цю гіпотезу стародавні графіті на стінах храму, писані староукраїнською (давньоруською) мовою, відмінною від церковно-слов’янської. Найперші графіті були написані ще глаголицею – абеткою, що передувала нашій кирилиці. Написи на стінах та фресках Софії Київської є найдавнішими зразками тогочасної української мови і містять багато історичних відомостей. Стіни собору використовувались для скріплення договорів та з іншими цілями, не всі з яких відомі. Зрозуміло одне: це не був банальний вандалізм, адже далеко не всі мешканці тогочасного Києва були писемними. Графіті, навпаки, залишала еліта суспільства – священники, князі, політичні та культурні діячі. Всього таких написів вивчено понад 77 000 штук.

Запис глаголицею про смерть Ярослава Мудрого

Мозаїчна фреска "Божа Матір Оранта"

Якщо вважати дату заснування 1011 рік за достовірну, то виходить, що храм було засновано за 23 роки після хрещення Русі князем Володимиром. Старшою від нього є лише Десятинна Церква, а точніше – була, бо її знищили монголо-татари у XIII столітті. Володимир, а пізніше Ярослав, прагнули бути на рівні з європейськими християнськими володарями – королями, а для цього треба було зміцнювати державну релігію – християнство. Крім того, Ярослав домігся заснування автономної Київської митрополії і висвячення на митрополита слов’янина Іларіона – першого слов’янського митрополита. Обряд посвячення Іларіона на митрополита відбувся саме в Софії Київській 1051 року. За три роки після цього тут був похований князь Ярослав Мудрий, започаткувавши цим довгу чергу поховань величних людей у стінах собору. Крім Ярослава, тут були поховані:

• Всеволод Перший (1093)
• Володимир Другий – Мономах (1125)
• В’ячеслав (1154)
• Священники Макарій, Косов, Гедеон та багато інших

Більшість поховань ще не ідентифіковані, але навряд чи поруч із князями та вищими ієрархами церкви ховали б звичайних людей.

Саркофаг Ярослава Мудрого

При Софійському соборі за Ярослава було збудовано першу відому на території Русі бібліотеку та школу. Звісно, були й інші, але ці залишились у літописах…

Собор кілька разів грабували:

• 1169 року – Андрій Боголюбський, владимиро-суздальський князь
• 1203 – Рюрик Ростиславович із половцями
• 1240 – хан Батий (Бату) – Золота Орда
• 1416 – хан Едиґей (Ідигу) – Улус Джучі Золотої Орди
• 1930-ті рр  - більшовики пограбували собор знову.
• 1941 – собор замінували більшовики, але не встигли чи не змогли підірвати
• 1943 – німці розграбували музей, облаштований більшовиками на території собору, і вивезли його експонати у Німеччину

За ці століття його щоразу відновлювали, ремонтували, заново збирали прикраси, іконостаси та інші пам’ятки. У 1950-х, під час чергового відновлення (після гітлерівців) у соборі виявили фрески XI століття, а 1990 року його внесли у списки пам’яток Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.

Софійський собор на картині М. Сажина 1840 року. Дзвіниця ще триярусна

Дзвіниця Собору – частина ансамблю Софії Київської і по суті окрема пам’ятка. Її було збудовано в 1699-1706 роках, і після цього неодноразово ремонтовано, а також двічі реконструйовано. Спочатку вона мала 3 яруси, але після 1850 року має 4 яруси та висоту 76 метрів. Ця споруда панує над Верхнім Містом Києва завдяки своїй висоті, і є одним із символів Української держави.

Сучасний вигляд Дзвіниці

Всередині Дзвіниці Софії Київської - інтерактивна панорама

В цілому Собор зазнав деяких змін за тисячу років свого існування, наприклад, його зовнішній вигляд набув барокового стилю у XVII столітті замість оригінального візантійського, але ця споруда була і залишається символом величі Київської Русі та правонаступництва України по відношенню до Русі.

На подвір'ї Софії Київської. Інтерактивна панорама

Тепер тут Національний заповідник «Софія Київська», і всі будівлі на території заповідника охороняються законом. Софійський собор не належить жодній з конфесій, його заборонено передавати релігійним організаціям, але в День Незалежності України тут проводиться спільна молитва представників релігійних конфесій України.

Всередині Собору Святої Софії. Інтерактивна панорама

Вхід на територію Національного Заповідника «Софія Київська» та в окремі об’єкти (музеї, тощо) платний.

Вартість квитків:

• Вхід на територію: 20 грн дорослий, 10 грн дитячий
• Вхід у Софійський Собор: 60 грн – в т.ч. екскурсія впродовж години з екскурсоводом по першому поверху, дитячий – 20 грн
• Вхід у Софійську дзвіницю: 40 грн дорослий, 20 грн дитячий
• Вхід до Митрополичого музею: 40 грн дорослий, 15 грн дитячий
• Також діють інші пропозиції, включно з «музейною картою» - вхід впродовж 7 днів до всіх об’єктів та різноманітними пропозиціями екскурсій.

Ознайомитись із розцінками можна на офіційному сайті Софії Київської та за телефоном інформація про ціни та екскурсії (044)279-22-56