Національний заповідник і острів Хортиця

Існують історичні місця, які тисячі років викликали у людини подив, страх, захоплення. Їх природна краса і неповторність примушували людей хвилюватися при зустрічі з ними. На жаль, значна частина території назавжди зникла в сивих водах Дніпра - могутні гідроелектростанції утворили водосховища і затопили села, містечка, церкви, цвинтарі, фортеці, городища...

Штучне море. Фото: Таша Парус

Вже ніколи ми не побачимо грізних порогів, скель та островів, просторів Великого Лугу. Але, на щастя, існує людська пам'ять та писемність. Вона назавжди збереже найцікавіші, найяскравіші сторінки нашої історії.

Хортиця - надзвичайно красивий, мальовничий острів. З обох боків оповитий широким і могутнім Дніпром, обгорнутий високими кам'яними скелями, піщаними берегами, вкритий зеленим лісом і прикрашений яскравими квітами.

Перші повідомлення про острів і його найдавнішу назву містяться в трактаті візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» (952 м). Там цей острів названий "Островом святого Григорія" (або "Георгія"). Григорій - імовірно вірменський просвітник Григор. Хортицю оточують численні великі та малі острови і скелі, які входять до заповідної території. З північного краю височать Три стовпи, що складаються з трьох скель: Диван або Крісло Катерини (Катеринин Хрещеник), Середній Стовп та Похилий. Проходи між ними називаються Воротами. Диван Катерини народна легенда пов'язує з ім'ям російської імператриці Катерини II, яка під час подорожі в Херсон в 1787 р нібито тут затрималася Ліворуч від Стовпів стоять камені - Два стоги, які трохи схожі на скирти соломи. Зараз частіше можна почути інші назви - Два Брати або Близнюки. З північної сторони Хортиці перед Днепрогесом лежить Острів Дубовий, який нерідко називають Середнім,

Назву "Хортиця" вважають похідною від тюркського або половецького "орт" - "середній", "той що в середині". Слово "хортичий" на позначення острова вперше зустрічається у літописах під 1103 роком.

Довжина острова Хортиця - 12,5 км, ширина 2,5 км, загальна площа 2650 га. Північна частина висока скеляста, поступово знижується на південь і переходить у плавні. Хортиця поділяє річку на два
великі течії Новий та Старий Дніпро (Річище).

Хортиця - 3D-панорама біля веж лінії електропередачі ("Три вежі").

Дивовижний краєвид та славна минувшина привертають увагу до Хортиці мешканців міста Запоріжжя, мандрівників з різних куточків України та всього світу. Острів прославлений поетами, художниками, істориками та краєзнавцями.

На території острова розташований Національний Заповідник "Хортиця", це дозволяє охороняти острів від забудови, а також охороняти природу та місця, де досі лежать у землі археологічні дива.

Історія острова Хортиця овіяна легендами далекого минулого, щиро оспіваного народом. Ця територія споконвіку була відома людині. Перші мешканці з'явилися на острові вже в епоху палеоліту і мезоліту, про що свідчать окремі місцезнаходження крем'яних виробів цього періоду.

На протязі тисячоліття в урочищах Хортиці жили землеробські племена епохи бронзи (III-II тис. До н.е.), залишивши численні поселення, городище, поховання та культові споруди. У VII ст. до н.е. в цих краях з'являються скіфи.

Пам'ятник яйцю на острові Хортиця

Їх перебування на Хортиці відмічено археологічними пам'ятками на скелі Совутиній (городище), поселеннями і похоронними комплексами.

У музеї кам'яних виробів

Найяскравіші сторінки історії Хортиці пов'язані із запорозьким козацтвом. Перше укріплення козаків побудовано на о. Мала Хортиця Дмитром Вишневецьким у 1556 році. Він здійснював походи на турецькі міста та охороняв кордони Польсько-Литовської держави, межі якої входив і наш край. Острів Мала Хортиця, або Байда (сучасна назва) знаходиться між Хортицею та берегом Дніпра. Місцевість на березі Дніпра називають ще "Бабурка". Цей острів також скелястий і високий, має розміри приблизно 350 на 170 метрів і площу 13 га. На острові розташована база відпочинку одного з запорізьких заводів, багато дерев. Фортецю Байди знищили турки й татари у 1557 році, вона проіснувала всього 5 років. Тут в 1736 році була закладена Запорізька верф, а також фортеця, в якій були побудовані 2 офіцерські, 8 солдатських землянок і 31 козацький курінь.

Острів "Мала Хортиця", або "Байда"

Перебування козаків за дніпровськими порогами сприяло заселенню родючих земель та пожвавленню тут господарчої діяльності. В історії козацтва балки, яри і байраки мали певне значення «як пункти поступової колонізації великої, дикої й пустельної степової рівнини: цими угіддями запорозьке військо володіло й промисли свої мало ...».

На «Плані знятому на р. Дніпрі Хортицькому острову з показанням на оном різного лісу, луків, зимівників та іншої ситуації» (1788 г.) позначені місця, де були козацькі зимівники Івана Шевця, Степана Вергеріна, Насіння Кравця, Василя Книшенко, Івана Птахи, Федора Шльопанці, Івана Тарана. На Хортиці також проживали запорожці Довгалі, Кучугура, Громуха, Головко та інші.

Великий Луг, який починався з південного краю Хортиці, давав можливість козакам займатись мисливством, рибальством, скотарством та іншими промислами. Сьогодні лише плавні Хортиці нагадують про колишнє багатство Запорозького краю, решта плавнів Великого Лугу зникла під водами Каховського штучного моря в 1955-1957 роках.

Альтанка на Хортиці

З огляду на історичну та природну цінність острова, з 18 вересня 1965 року Хортиця оголошена Державним історико-культурним заповідником, а з 5 квітня 1993 року одержала статус Національного заповідника.

Фестиваль на Хортиці

Острів з найдавніших часів був своєрідним духовним центром для народів різних епох. Старовинними місцями культових обрядів і церемоній виступали також і різні природні об'єкти. Таким можна вважати «Чорний камінь» в північній частині Хортиці. Ця велика брила чорного кольору вагою 500-600 кг потрапила на Хортицю з останнім льодовиком, хоча не виключено, що її сюди перевезли давні люди з місця, розташованого в 500 км на північ. Весь камінь покритий лініями, які, безперечно, є справою рук людини. Однак лінії не складаються в якусь єдину схему, у всякому разі, ще ніхто не зміг розшифрувати його зображень і датувати це феномен.

Балка Костина (Кронелехт у німців-менонітів) названа за іменами козаків Шевця і Кості які мали тут свій зимівник. Вона дуже довга і сьогодні можна почути її іншу назву - Тещин Язик. Далі за Костіної видніється балка Липова, яка колись була вкрита віковими липами Навпаки Костіної балки розташований острів Розстебин, названий іменем козацького рибалки Розстеби. Острів, порослий кущами верболозу і осокорняка (друга назва - Вербка), раніше мав значні розміри. З нього можна було також побачити інший острів - Великий Дубовий, який в 1871 році змило великою повінню.

Жовті латаття

Із західного боку Хортиці розлилися озера Велика та Мала Домаха. Зараз одне озеро називається Кам'яним (у менонітів - Штейнгвода). Плавневу частина острова перетинає дамба. Насип тягнеться уздовж озер Підкручного, Осокорового, Головківського.

Пляж на острові

Тут колись проходила залізнична колія з лівого берега на правий. У плавневій частині острова Хортиця розташувався фольклорно-етнографічний кінний театр «Запорізькі козаки», діяльність якого спрямована на збереження і розвиток козацьких традицій.

Навпроти Громушиної скелі можна побачити в руслі Старого Дніпра острів Байду. Протягом останніх чотирьох століть цей острів неодноразово змінював своє ім'я.

На старому плані він називається Верхнехортицьким, «на якому закладений ретраншемент для адміралтейства для будови судів, званий «запорізька верф».

Острів Хортиця і Запорізька Січ

На острові Мала Хортиця були знайдені пам'ятки різних епох - від доби бронзи до періоду козацтва. Рештки укріплення XVI ст., рушниці, шаблі, сокири, наконечники стріл і списів, монети і т.д.

Вид на правий берег з Хортиці