Кармелітський монастир-фортеця

Величний архітектурний комплекс монастиря ордену Кармелітів, який стоїть біля міста Бердичева в Житомирській області, виглядає як система захисних споруд: мур, декілька башт і всюди - вузькі бійниці, щоб відбиватись від нападників. Цей монастир і є фортецею: в давнину часто будували церковні стіни як замкові, щоб уберегтися від монголо-татарів чи інших завойовників.

Вхідна брама монастиря-фортеці в Бердичеві

У 1627 році генеральний староста Київщини Януш Тишкевич заснував монастир-фортецю на околицях Бердичева. За однією з багатьох версій, Януш поклявся збудувати храм на славу Бога після виходу з полону в татарів. Його ж, Януша Тишкевича, замок і став основою оборонної системи разом із територією довкола нього. Сам генеральний староста дав гроші на роботи. З 1634 року будівництвом зайнялись Кармеліти Босі міста Бердичева: стали зводити Маріїнський костел, збудували торгові заклади, склади, тощо. Кармеліти також збільшили й зміцнили стіни фортеці. 

Монастир-фортеця з пташиного польоту

Відкриття монастиря, освячення костелу й урочиста літургія були проведені 22 червня 1642 року. Київський воєвода Тишкевич подарував ченцям ікону Діви Марії, яку вважали символом його роду. За іншою версією, кармеліти експропріювали ікону в православному храмі й перенесли її у свій костел. З часом монастир набув великого значення для економіки краю, адже Януш Тишкевич передав у його власність ще й село Скраглівку.

Старі мури наче й досі пам'ятають 17 століття

Відкриття нового монастиря викликало  навалу віруючих прочан до Бердичева й укріпило економіку міста. Монастир, згідно ватиканських документів 1630-х рр, мав працювати ще й в якості семінарії. Влада Речі Посполитої виділила гроші на розбудову муру фортеці й поставила там залогу зі своїх жовнірів. Посилилося насадження католицизму, що викликало у відповідь народні хвилювання.

Під час Визвольних Змагань 1640-1650-х років під проводом Хмельницького католицькі монастирі та польські урядові заклади сильно постраждали. Зруйнований був і монастир Кармелітів Босих у Бердичеві. Його відому ікону вивезли до Львова на зберігання, і понад 70 років вона не поверталася до Бердичева. Від 1721 року поляки почали ремонт фортеці, і навіть ще більше зміцнили її стіни. Монастир отримав додаткове озброєння: тепер у ньому перебувала артилерія. За 10 років по тому залога монастиря Кармелітів Босих боролася проти українців-гайдамаків (цей період називають "Коліївщина").

Щоб врятуватись від гайдамаків - селян та козаків, повсталих проти поляків та євреїв - польська шляхта шукала захисту за стінами монастиря. З 1760-х років привезена з Австрії друкарня починає випуск релігійних та політичних книг. Велику бібліотеку монастиря формували й пожертви меценатів. Монастирі кармелітів босих були у кількох містах України, але там, куди приходила Московія, а пізніше Російська імперія, їх зачиняли. Такою була й доля бердичівського монастиря, щоправда - лише у 1866 році, після повстання поляків. Втім, церква і парафія залишалися аж до приходу більшовиків: спершу монастир слугував приміщенням для київського генерал-губернатора, а від 1908 року мури монастиря вікупив отець Діонісій Бончковський. Він же й відремонтував костьол.

У 1918 році Кармеліти Босі повернулися до монастиря, але ненадовго. Всі ченці були похилого віку, і після смерті останнього з них у 1926 році  радянська влада націоналізувала монастир і костел. У верхньому костелі зробили кінотеатр атеїзму, а у нижньому - музей.

Починаючи з 1970-х було багато що відреставровано у монастирі: відновлені склепіння костелів, очищено вентканали, перекладено металевий дах, відбудовано келії ченців. У вентканалах знайшли багато людських кісток і поховали їх у братській могилі. У відремонтованих келіях досі від 70-х років розміщуються художня та музична школи. 

З 1992 року територію й приміщення монастиря-фортеці Кармелітів Босих орендує католицька громада Бердичева. Її зусиллями цей архітектурний комплекс знову набуває колишньої величі й краси.

Адреса: м. Бердичів, пл. Соборна, 25