Карадазький природний заповідник

Дуже давно, в прометеївську епоху, разом з набуттям вогню, людям були дані перші закони у вигляді Заповідей, освячених відповідними міфорітуаламі разом з іменами богів, для вшанування. Це був час формування первісних культів на самій зорі цивілізації. Місця, де проходив контакт людей і богів відзначали особливої ​​печаткою у вигляді Святилища. Розмітка території Землі ось такими особливими місцями і становить суть сакральної географії. Через містеріальні практики в святилище під керівництвом таємничих небесних вчителів-місіонерів люди навчалися первинним законам у вигляді релігійних Заповідей, які давали можливість виживати в Природі і уподібнюватися своїм вчителям, тобто богам. Від слова «Заповідь» народилося поняття «Заповідник», - особлива таборування територія, де можна полювати і рибалити, будувати будинки, воювати і т. Д. Це місце шанування Вищих Сил.

Кара-Даг - дуже яскраве свідчення-втілення якраз такого місця. Корінні мешканці Таврики, яких греки назвали таврами, були за своєю мовної приналежності індо арійцями. І на їх мові це місце називалося Калітрі, тобто «Земля Калі» або «місце проживання богині Калі». Що ж це за богиня, яку так сильно шанували таври, що крім піднесення їй в жертву Первін приплоду худоби, початків врожаю, ще жертвували людей, здебільшого полонених чужинців?
Можна відіслати допитливого читача до релігієзнавчої літератури, де про неї розказано багато. Калі (перев. З індоарійського, тобто протоіндійской «чорна») - найгрізніша з богинь індуїстського пантеону, дружина бога Шиви (ін. Рос. Сива). Той самий Шива, який час від часу насилає на людей землетрусу і потопи, закручуючи весь світ своїм страшним танцем. Таким чином, Земля періодично відчищається від накопичених гріхів «розбещених чоловіків». Калі - символ руйнування, що одночасно означає творення нового, оновлення через позбавлення від старого.

Відбувається Калі з темного старого від гніву обличчя богині Дурги (войовнича іпостась ведичної Діви). Вона завжди присутня на полях битв, де вмирають поранені і у похоронних багать. Темношкіра, страшна, в страшному намисто з людських черепів, вона виводить душі померлих з могил в місячні ночі, пов'язуючи буття з небуттям. На війні, в гуркоті бою, коли гинуть люди, чується страшний регіт Калі разом з вереском супроводжуючих її гончих псів, таких же кровожерливих і огидних. Вона вбиває на відстані і якщо хто викличе її гнів, то живим вже не піде. Ось чому греки назвали її Геката ( «далеко разюча») і боялися її.

На найбільшій і найвищій вершині Карадазьких гір містилося святилище цієї богині, яке обслуговувалося кастою жерців-брахманів при найсуворішому охороні. Ця гора досі називається Свята і назва це - споконвічне. Таких назв в Криму багато, так само як і в землях, що оточують Чорне море. Фахівці говорять про єдиної культурної мовної спільності в Ціркумпонтійской зоні в ті далекі історичні епохи (VII - V тис. Років до н.е., а може і більш ранній час), яка згодом розпалася. Але залишилися назви.

В Європі досі ціла країна (держава) називається Чорногорія. Назва «Чорне море» має це ж походження незважаючи на те, що в різні історичні періоди воно носило інші імена. Первісна назва збереглося і існує непорушне. На рідному Таврськими говіркою воно звучить як «Temarunda», тобто «Темна морська безодня дає». Точний дослівний переклад дуже важкий. Блискучий знавець чорноморських назв, московський академік О. Н. Трубачов істотно уточнює даний тлумачення:
Tem-arun-da - «темна безодня годує». Історичне і порівняльне мовознавство - складна наука, де упущення малопомітних аспектів (внаслідок поверхневого погляду) істотно впливає на результат. Як виникли назви «Чорне море», «Чорні гори» і коли - це велике питання, який запросто може втілиться в цілу книгу про прадавню історію тієї самої ціркумпонтійской культури. Олег Миколайович у своїх працях обережно натякає, що і назва «Кіммерія» означає не що інше як «чорноморська».

Як називався в цей час це місто-порт? Каліера! Калі - «чорна», -ера -скіфо-кіммерійський апеллатив зі значенням «гора». Чорна гора або Кара-Даг. Вже більше тисячі років (!) Як не існує святилища грізної чорної богині. Античні греки свідчать, що на вершині Святої (в їх епоху) заснований культ бога-цілителя, искуснейшего Асклепія - сина віщого Аполлона, якому присвячує гімни сам великий Орфей.

Венеції і Генуї сини, які зроду не чули про якийсь там чорної богині-людоїдці будуть своє власне місто називати її ім'ям ?! Це абсолютно неможливо. Але факт упертий - венеціанський місто-порт XIV в. в коктебельской гавані називався тоді Каліера.
Ще одна загадка історії і незрозумілою сверхжівучесті індоарійських імен з їх глибинної мифоритуальній енергетикою, коли вже самого народу немає і в помині.

Подальша хвиля завойовників зруйнували це місто-порт була тюрко-мовної. Назва Калі-ера вони перевели по своєму: Кара-Даг. І цією назвою ми користуємося дотепер. Мовознавці називають це явище калькированием, тобто переклад колишньої назви на іншу мову. Все це ще чекає свого дослідника. Кара-Даг незважаючи на свою міцну обжитість і величезну літературу містить багато таємниць, які ще належить відкрити. У всякому разі з цієї глави, шановний читачу, ти дізнався, що значить справжня назва - «Чорна гора».

Вище вже досить говорилося про неповторність і незвичайності Карадазького заповідника, включаючи такі його особливості, характеристики, які не вписуються в загальноприйняту систему природних зон. Цілком природно припустити, що на "тваринний і рослинний світ це якось відбивається. Так і є. Жива природа Кара-Дагу цілим рядом своїх характеристик виклінівается за межі загальноприйнятих природних норм, навіть у межах Криму, який сам по собі незвичайний за складом своїх мешканців. Кара-Дагу притаманний ендемізм, тобто проживання на його території рідкісних і дуже рідкісних видів тварин і рослин, які не зустрічаються більше ніде на Землі. Третина кримських ендеміків знаходиться на Кара-Дазі.

На Кара-Дазі виділено три ландшафтних пояса:
1) від моря до 250-300 м н.р.м. - пояс степів грабінніково-дубових, чагарникових редколесий;
2) від 250 м до 400 м н.р.м. - пояс лісів і пухнасто-дубових рідколісь;
3) від 300 м до вершини Святої - пояс скельно-дубових, пушисто-дубових і грабових лісів; Крім цього виділені ще два мікроландшафту: комплекс вулканітів (хр.Береговой, г.Святая) і комплекс осадових порід (вся інша частина суші заповідника). І ще, природно, морський ландшафт (акваторія заповідника).

Природний заповідник «Кара-Даг» - один з великих центрів біорізноманіття в Криму. Вищих квіткових рослин у всьому Криму налічує 2400 видів (крім мохів). Так ось, майже половина цього видового складу (47% або 1170 видів) представлена ​​на Кара-Дазі. Тільки один цей факт говорить про багато що і змушує задуматися. А весь рослинний світ заповідник 2782 виду. Багато з видів внесені до Червоної книги різних рангів, а 46 видів - ті самі ендеміки. Тут зустрічаються такі види рослин, які відносять до локальних ендеміками, тобто вони живуть тільки на Кара-Дазі і ніде більше. Причому крім багаторічних трав (Еремурус Юнге, Смольовка Сирейщикова, Пупавка Траншеля і ін.) Є ціле дерево, що досягає 6 м висоти - це Глід Пояркової, з великими їстівними плодами яскраво-жовтого кольору.

Всі рослинні угруповання карадагського масиву в основному наближені до восточносредиземноморского типу, а трохи більше 10% видового складу - рослини українських і казахських степів. Близька до ендеміками група рослин з дуже обмеженою областю поширення по берегах Чорного моря. І про це потрібно сказати особливо, тому що це стосується також і деяких груп тварин. Йдеться про кримсько-кавказьких, кримсько-балканських і кримсько-малоазіатських видах тварин і рослин. Всі ці види становлять великий науковий інтерес разом з реліктами, тобто видами збережених ще від дольодовикового періоду і минулих геологічних епох.

Кара-Даг вивчали такі відомі вчені як К.І. Габлиць, Петер С. Паллас, геологи А.Є. Ферсман і А.П. Павлов, найбільший фахівець з морських берегів В.П. Зенкович і ін. Видатні дослідники; кращий знавець Чорного моря Н.І. Андрусів, президент Географічного спільноти Л.С. Берг, найбільший радянський зоогеографія професор І.І. Пузанов, найбільший радянський ботанік Е.Ф. Вульф і багато інших. Неможливо всіх перерахувати.

І ось вже давно в науковому світі точиться суперечка: а чи не є Кара-Даг разом з усім гірським Кримом, настільки різко відрізняється від степової частини півострова, останнім залишком «Чорноморської Атлантиди» - Понтіда, колись пов'язувала Крим з турецьким узбережжям Чорного моря? Занадто багато даних накопичено на користь цього сміливого припущення. Це могло бути в пліоцені (тобто 1-2 млн. Років тому).
Причому ця Понтіда була пов'язана суходолом з Балканами і Кавказом. А як же інакше тут могли так міцно і надовго прижитися види рослин і тварин ніде більше не зустрічаються, але звичайні для Кавказу, Балкан і Криму з Малою Азією одночасно !? Професор Н.І. Рубцов навіть вважає, що інше припустити неможливо.

Чудові Карадазькі (і взагалі кримські) орхідеї зі своїм оригінальними квітками точнісінько збігаються за всіма своїми характеристиками зі своїми кавказькими, балканськими і малоазійськими сестрами. Велика синьо-фіолетова кримська жужелиця близькоспоріднених жужелиці, що мешкає на Балканах. Кримська ящірка і гекон мають дуже близьких родичів на Кавказі і Балканах. Бабки Криму близькі до бабками Малої Азії. У фауні Криму дуже багато середземноморських видів: леопардовий полоз, подковонос, желтопузик, цикади, богомоли і т.д. Всі ці тварини і рослини добре «упаковані» в Кара-Дазі і зберігаються в недоторканності ось вже мільйони років. «Таким чином, - констатує Рубцов, - в результаті виявляється дуже велика група видів з ареалами, повністю або частково оточуючими Чорне море і як би зв'язують собою країни, нині цим морем розбещення». Член-корреспендент АН СРСР, відомий фахівець з біогеологіі Чорного моря М.В. Муратов саме таким способом пояснює, чому в Криму взагалі (і на Кара-Дазі зокрема) вціліла частина середземноморської та кавказької фауни і флори.

Так що охорона такого куточка, його заповідання неможливо переоцінити. Такі рідкісні трав'янисті рослини як пажитник Фішера і вика чечевицеобразного, чагарник селітрянка Шобера через деякий час можна буде побачити тільки на Кара-Дазі або в найближчих до нього землях. Цей майбутній список, на жаль, поповнюється легко. Наприклад, ялівцеві гаї вирубуються нещадно всякими «дбайливцями» і незабаром цей цінний деревне релікт залишиться тільки в заповідниках.

Карадазький рослинний світ повністю ще не вивчений, не існує окремого довідника по рослинах Кара-Дагу. Якось ще в школі (радянської) на уроках ботаніки нам розповідали, що справжня ковіловій степ зберігся в Україні тільки в одному заповіднику: «Асканія-Нова». У деяких кримських довідниках я зустрічав дані, що в Криму знайдено 7 видів ковили. А ось на Кара-Дазі цього типового мешканця степів, всі види якого давно внесені до Червоної книги, відзначено аж 8 видів! Такі «сюрпризи» в чисто Карадагском дусі.
Якщо говорити про тваринний світ Карадагу окремо, то за кількістю видів він небагатий. А щодо великих хребетних так і зовсім бідний. Число видів ссавців ледве сягає 35-й; типові мешканці гір і лісів, такі як горностай і кріт, широко поширені всюди, тут відсутні зовсім. Зате в наявності ті самі жителі Балкан, Кавказу та Малої Азії. Є і ендемічні форми лисиці, борсука і польової миші. Але сама цікава й важлива особливість Карадагской фауни - це її склад. Тут присутні на обмеженій території види характерні для лісових, степових, скельно-берегових і прибережно-морських ландшафтів.

Є навіть мешканці напівпустель, і була якось виловлені болотяна черепаха, хоча, на думку зоологів, їй тут абсолютно нічого робити. Висловилися строго: «Відсутні умови для проживання цього виду». Однак зустрічається. Всього ж земноводних (амфібій) і плазунів разом узятих відзначено 12 видів. Птахам пощастило більше, їх тут понад 200 видів зустрічається, хоч і не всі вони тут гніздяться.

У Криму всього 300 видів птахів, а в Україні 400. У Карадазьких водах можна зустріти 105-107 видів риб, - це більше половини всіх видів риб Чорного моря. Коментувати ці цифри зайве, вони говорять самі за себе, особливо в світлі вищесказаного. Ну, а про безхребетних тварин скажімо зовсім коротко. Їх армія численна і всюдисуща, особливо комахи. На Кара-Дазі одних тільки рідкісних, червонокнижних метеликів описано понад 20 видів. Уточнити цю цифру дивно. Всього ж Карадагська фауна офіційно налічує 3816 видів тварин, з них в Червоній Книзі - 125 видів.

Дуже цікаву статистику дає вивчення булавоусих чушуекрилих (тобто метеликів), які, як відомо, живуть всюди і їх завжди багато. У всьому Криму зустрічаються метелики-представники 73-х родин. Так ось, на Кара-Дазі зустрічаються метелики-представники 72-х родин (!). Це більше 90%. Тобто, перебуваючи в Кара-Дазі, можна познайомиться практично з усіма родинами лускокрилих всього Кримського півострова. Ми тут не коментуємо ці факти з цілком зрозумілих причин.

І все ж підкреслимо ще раз головну особливість живої природи Карадазького заповідника: збереження рідкісних об'єктів рослинного і тваринного світу, які в інших місцях вже не збереглися, а деякі спочатку були тільки тут.

Тільки Карадагской гірської групі властиві особливі різновиди житняку понтійського, шлемника східного, железніци кримської (Кримського лимонника). Тут мешкає рідкісна кам'яна куниця або белодушка, названа так через білої плями на шийці, чим відрізняється від європейської куниці, яка желтогорлая. На Карадаге гніздиться сокіл-сапсан, приголомшлива по красі і спритності птах, чиїх гнізд в Криму менше, ніж пальців у людини на одній руці. Абсолютно ясно, що різноманітна роль цієї, на щастя території, що охороняється, буде тільки зростати.

GPS: 44°56’9”N 35°13’59”E