Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці

Прогулюючись по мальовничій кіровоградської набережній, притягують погляд величні небесні дзвіниці Кафедрального собору Свято-Різдва Пресвятої Богородиці, що розташований прямо в центрі міста.

Побудований в неокласичному стилі, собор має заслужений статус пам'ятника архітектури. У ньому донині зберігаються мощі святих та ікони 17 століття, а довгим століттям не вдалося стерти старовинні розписи на його стінах.

У 1757 році на місці нинішнього собору, на честь Володимирської ікони Божої матері, греки-переселенці побудували дерев'яну Греко-Володимирську церкву. З тих самих пір Кафедральний собор в народі називають «грецьким».

У 1812 році церква перетворилася в кам'яний храм, який по сьогоднішній день радує око мешканців Кіровограда та гостей міста. Він був зведений на місці церкви в честь перемоги союзницької армії над ворожим військом під командуванням Наполеона.

У 1828 році над будівлею духовного храму була зведена триярусна дзвіниця. Пізніше собор був збільшений майже вдвічі, сюди також був перенесений архів з Свято-Троїцької церкви.

У 80-х роках 19 століття до долі святині виявився небайдужий володіє даром зцілення єпископ Севастіан, який на той момент очолював Кіровоградсько-Миколаївську єпархію. Під його керівництвом святиня була відреставрована.

Цікавим є той факт, що Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці - єдиний в місті духовний храм, який ні на один день не припиняв своєї діяльності. Богослужіння в ньому проводилися навіть в роки окупації території німецькими фашистами.

Історію собору пов'язують з іменами князя Юрія Долгорукого, графа Григорія Потьомкіна, бойового генерала Катерининської епохи Миколи Рєпніна, а також російського полководця і генерала-фельдмаршала Михайла Кутузова. Про останній хотілося б сказати більш детально. У Михайла Кутузова було п'ять прекрасних дочок. Двох з них, Ксенію і Олену, хрестили саме в Кафедральному соборі Свято-Різдва Пресвятої Богородиці. А незабаром у князя народився його єдиний син Микола. Але, на жаль, ще в дитинстві Микола став жертвою віспи. Його тіло досі покоїться біля стін Кафедрального собору.

Варто сказати кілька слів ще про одну людину, похороненому на цій священній землі. Це письменник, публіцист і перекладач Семен Порошин, який до 1766 року було постійним «кавалером» при цесаревича Павла Петровича. Він був дуже мудрим і начитаною людиною, яка залишила після себе справжній психологічний портрет цесаревича, який легко зібрати на сторінках щоденника письменника.

Ось такий прекрасний архітектурний пам'ятник розташований в самому серці Кіровограда. Світле, одухотворене місце, повз якого неможливо пройти.