Вас коли-небудь цікавила історія туалету? А історія контрабанди? Або ви - раптом - в таємних мріях хотіли відчути себе причетним до бойового чергування на базі ядерних ракет? Все це можливо в Україні. Ну хіба що ракету по-справжньому запустити не вдасться. Проте можна дізнатися все цікаве про бурштин, про іграшки і про... воду. Сфотографуватися в кабінах старовинних авто в формі відповідної епохи. А на завершення - попити пива, і не де-небудь, а у величезному і чудово оформленому арт-центрі. Звичайно, для цього доведеться трохи помотатися з Києва до Львова через Рівне, або в Одесу через Вінницю, не забувши по дорозі заглянути в село під Первомайськом. Ви готові? Тоді в дорогу, дорогі друзі!
Нас чекає «чудова вісімка» музеїв, кожен з яких відкриє для вас незвичайну сторону реальності. Попередню добірку можна побачити тут: "Топ-10 незвичайних музеїв України".
Локація 1. Рівне: в світі бурштинових скарбів
Бурштинові поклади на українському Поліссі довгі десятиліття були маловідомі на тлі прибалтійських запасів золотистої «земної смоли». В СРСР вони вважалися «стратегічним запасом Батьківщини», і справа до їх масштабної розробки за радянських часів так і не дійшла. Та й в незалежній Україні, не дивлячись на те, що спеціальне підприємство з видобутку бурштину було створено ще в 1993 році, сонячний камінь з волинських боліт вилучали без шуму, пилу і помп.
Скарби поліської землі. Джерело фото: ipress.ua
І лише нещодавно, коли Полісся почало перетворюватися на аналог Клондайка - з усіма соціальними і екологічними наслідками - про скарби цього регіону стало відомо кожному.
У світі бурштинових див. Джерело фото: rivne.travel
Втім, розповісти ми вам хочемо не про ці сумні і відомі факти, а про музей в Рівному, відкритий у 2010 році при тому самому держпідприємстві по видобутку бурштину. У чарівному особняку, одній з небагатьох уцілілих в центрі міста споруд в стилі модерн (Рівне піддавалося нещадним радянським бомбардуванням в 1944-му, через те, що було столицею Рейхскомісаріату Україна), знаходиться надзвичайно цікава експозиція.
Будівля, в якій знаходиться музей. Джерело фото: funtime.kiev.ua
Тут стає зрозумілим і сам процес утворення бурштину зі смоли хвойних дерев, що росли 40 мільйонів років тому, і те, як його протягом тисяч років обробляли люди.
Вмілі руки майстрів створюють унікальні речі. Джерело фото: Facebook-сторінка "Маловідома Україна"
Вже наші першопращури чудово усвідомлювали унікальні властивості сонячного каменю, виготовляючи з нього предмети явно магічного значення. Свідченням тому - диск-амулет віком близько 2,5 тис. років - до слова, найдавніший в Україні бурштиновий виріб. А найбільш давнім зразком бурштину в музеї є злиток віком понад 2 млн років.
Більшу частину музею займають вироби з бурштину: картини, прикраси, посуд, численні статуетки і вироби.
Бурштин надихає на створення шедеврів. Джерело фото: fototrod.blogspot.com
Багато з них за своїми естетичними властивостями - справжні скарби, тонкість виготовлення яких змушує зняти капелюх перед майстрами, які взялися настільки тонко й прекрасно обробити цей дар древніх боліт.
Телефон: 0362-261-454.
Час роботи: 10:00-18:00, крім суботи та понеділка.
Локація 2. Одеса: вся контрабанда світу...
Поява музею контрабанди саме в сонячному південному місті цілком зрозуміла: мистецтво заховати і доставити в обхід законів і кордонів було одним із «китів», на яких трималося соціально-економічне життя міста з самого першого дня заснування. Ласкаво просимо в світ винахідливості і хитромудрощів!
«Контрабас» в контрабасі. Джерело фото: kudapoiti.com.ua
Цікаво, що творець музею - Олександр Отдєльнов (на фото нижче) - не має відношення до митниці або силових структур. Тому матеріали для наповнення музею довелося збирати по знайомим і просто небайдужим громадянам. Цей давній перевірений одеський спосіб допоміг стовідсотково: знайомі, і головне - небайдужі до почину Отдєльнова громадяни понесли в музей, в першу чергу, інформацію, і по-друге, самі предмети контрабандного ввезення та вивезення.
Олександр Отдєльнов. Джерело фото: dumskaya.net
Бо більшість предметів подібних справ досі вважаються матеріалами в кримінальному провадженні, і виставлятися «за просто так» не можуть. З іншого боку, якщо музей вже створено, а люди хочуть знати, що, як і за скільки, чому б не піти їм назустріч?
Історія контрабанди. Міфи та легенди. Джерело фото: odessitua.com
Загалом, музей вийшов на славу. Знаходиться він в самому центрі міста, на початку вулиці Катерининської. Охочих дізнатися всесвітню історію контрабанди просять спуститися до підвалу - а як же інакше, не на поверхні ж її зберігати?
Ласкаво просимо у світ заборонених товарів! Джерело фото: odessatourism.org
Нелегальне ввезення спиртного часів сухого закону, методи транспортування наркотиків і зброї, цигарок і антикваріату, незліченні «напрацювання» винахідливих геніїв злочинного світу - про все це розповідається під час екскурсії. Тут можна дізнатися, якими були особливості контрабанди в різні історичні періоди. Більшість історій - «суто одеські», що цілком зрозуміло. Але є і інші.
Скелет на першому плані натякає на долю контрабандистів... Джерело фото: tripadvisor.co.za
Наприклад, ви знали, що родина Кеннеді зміцніла і розбагатіла саме як «перші серед рівних» в середовищі контрабандистів США? Звідси і зв'язки цієї родини з організованою злочинністю, які так трагічно позначились на долі двох синів визнаного генія контрабанди Джозефа Кеннеді (на фото - Джозеф Кеннеді та його син, майбутній президент США в 1961-63 роках, убитий 22.11.1963 року).
Джозеф та Джон Кеннеді, 1950-ті. Джерело фото: fineartamerica.com
Втім, на контрабанді наживалися не тільки вони, а цілі роди, які століттями промишляли в Британії і Франції, Греції та Китаї, Японії та Італії, в єврейських містечках Польщі та Російської імперії, в кишлаках Афганістану і на високогір'ях Індії - словом, скрізь, де є щось, що можна і потрібно доставити кудись нелегально.
І так як контрабанда, як і мафія, явно є бесмертною, то і музей очікує довге процвітання і постійне збільшення числа експонатів.
Телефони: 067-483-76-93
Час роботи: 11:00-21:00, без вихідних.
Локація 3. Львів: там, де пиво лилося і ллється
Майже три роки - з кінця 2013 по жовтень 2016 го - популярний львівський музей пивоваріння був закритий на реконструкцію. Після реновації він перетворився в Музейно-культурний комплекс історії пивоваріння «Львіварня» - один з найцікавіших арт-просторів на території міста, здавалося б, й без того насиченого всілякими креативно-розважальними закладами.
Вхід до «Львіварні». Джерело фото: ukranews.com
Винахідливий інтер'єр і розмах цього комплексу буквально вражає уяву: тільки на створення тутешньої незвичайної стелі пішло 20 тис. клепок, або майже 1200 бочок об'ємом 100 л. «Львіварня» вже стала одним з культурних феноменів західної столиці України.
Унікальна стеля. Джерело фото: ukranews.com
Варильна піч, бродильний чан, бочки для дозрівання пива, колекції пляшок і кухлів, зразки реклами, старовинний диплом пивовара 1796 року - вся історія львівського пива проходить перед очима відвідувачів. Особливо запам'ятовується легендарний 10-літровий келих акціонера пивоварні - англійця Роберта Домбса, чия історія кохання до простої служниці Зосі обов'язково змусить розплакатися дамську частину аудиторії.
Показана тут і всесвітня історія пивоваріння, починаючи з давньоєгипетських часів, коли пити нефільтрований напій доводилося через трубочку.
Символ Львову та «Львіварні». Джерело фото: life.pravda.com.ua
Все це було і в старому музеї, але в новому комплексі все стало набагато цікавіше: завдяки інтерактивним експонатам кожен відвідувач може відчути себе пивоваром і заглянути в суть процесу пивоваріння. Як це відбувається? Не будемо розкривати всі таємниці, зате повідомимо, що в кінці екскурсії проводиться дегустація 12 видів хмільного напою. А це вже сам по собі привід відвідати «Львіварню», чи не так?
Експозиція першого поверху. Джерело фото: life.pravda.com.ua
Загальна площа реконструйованого комплексу становить тепер 2 тис. кв. м. Одночасно на території може перебувати до 500 осіб, а сам музей - на 50 екскурсантів. Третій поверх будівлі займає власне арт-центр, де постійно проходять різні виставки, і конференц-зал.
Час роботи: 10:00-19:00, без вихідних.
Телефон: 032-894-80-65, 067-414-23-44.
Локація 4. Вінниця: «Автомотовелофототелерадіо»
Так-так, назва музею саме така: довга, зате відразу пояснює, що в ньому можна побачити. І місце у нього відмінне. Повз не пройдете: музей ретро-техніки знаходиться в самому центрі Вінниці, на базі автосалону «Володимир», біля Центрального мосту, що з'єднує головну вулицю міста з прогулянково-культурної зоною, утвореною поблизу відомих співочих фонтанів «Рошен».
Будівля музею. Джерело фото: mir-mak.livejournal.com
Музей відкрився в 2013 році, і його експонати з кожним днем займають все більше простору. Тому його розширення неминуче. Але і те, що є, радує око всіх поколінь: старше ностальгічно зітхає і згадує, молоде і зовсім юне з подивом дивиться на раритетних «прадідусів» і «прабабусь» автомобілів і мотоциклів, патефонів і телевізорів, радіоприймачів та велосипедів.
Колекція «горбатых». Джерело фото: mir-mak.livejournal.com
Вінницький колекціонер, бізнесмен, реставратор і музикант Олексій Стрембіцький зібрав майже за 40 років майже півтори сотні експонатів. Майже всі з них і нині - на ходу. Так, заслужений ветеран пожежної охорони - ЗІС-5 1936 року випуску - один з найколоритніших експонатів. Він ще цілком «здоровий і бадьорий» - хоч зараз помчить на виклик! Поруч - «Вілліс», а далі - «Побєди», «Москвичі» і «Волги» різних років. Вони все також «на ходу».
Більш того: в музеї як раз вітається бажання посидіти в салонах авто, а також приміряти на себе військову форму різних країн, і, природно, сфотографуватися в різних образах. Особлива увага приділяється періоду Другої Світової: для правильного переодягання в форму того часу в музеї є навіть спеціальний костюмер, який підкаже, що підійде тому чи іншому відвідувачу за розміром і стилем.
Манекени у формі доповнюють відчуття епохи. Джерело фото: mir-mak.livejournal.com
Якщо пройтися по «побутовій» частини колекції, то вона дає буквальне відчуття наочності прогресу в поєднанні з легким смутком за минулими часами.
Про такий «чемоданичк» в СРСР мріяли багато осіб... Джерело фото: posterrr.livejournal.com
Ось, наприклад, пральна машинка «Рига» та її «подружка» - швейна машинка «Тула». Яка радянська домогосподарка не знала цю «солодку парочку», основу сімейного комфорту? Або крекчучий дідусь-патефон кінця XIX століття, пластинки на якому потрібно крутити вручну. Він теж дуже навіть «нічого»: звучання - на цілком прийнятному рівні.
«Пращури» звукозапису. Джерело фото: mir-mak.livejournal.com
Поруч - ціла батарея патефонів, відеомагнітофонів, радіоприймачів та інших акустичних «радощів». Про кожен експонат можна почути грунтовну розповідь, і дізнатися, яку роль він грав в мріях і реальному житті попередніх поколінь.
Час роботи: 10:00-18:00 (взимку - з 14:00), крім понеділка.
Телефони: 0432-67-06-35, 067-490-79-39.
Локація 5. Побузьке: «наші мирні ракети захищали всю планету»
За радянських часів існувало популярний пропагандистський мем-питання - «Звідки йде загроза миру?» - з обов'язковою демонстрацією після цього мілітаристських приготувань злобного Заходу. Зате радянський атом проголошувався самим мирним, а ядерні ракети - призначеними виключно для оборони. Хіба що ворог сильно вже допече, і тоді Радянський Союз збирався показати йому «кузькіну мать». Про те, якою була ця «мать» перед кінцем існування «великого і могутнього», можна дізнатися в одному з найбільш незвичайних музеїв країни - Музеї ракетних військ стратегічного призначення, розташованому біля селища Побузьке на стику Кіровоградської та Миколаївської областей, неподалік від міста Первомайська.
Експозиція біля входу до будівлі музею. Автор фото: Марія Матвієнко
Колись це місто було закритим - саме через те, що біля нього знаходився штаб цих самих сил. У тутешньому степу розташовувалися командні пункти і шахти ядерних ракет. Полігони охоронялися напругою в 3000 вольт і більш ніж пильними вартовими. Тут стояли, готові піднятися в небо для єдиного і останнього польоту, найбільш смертоносні й велетенські ракети класу «Сатана». 43-тя ракетна армія несла бойове чергування і після розпаду СРСР - аж до того часу, поки всі ракети були демонтовані до 2001 року за домовленістю з Заходом і Росією.
Пульт керування запуском ракет. Джерело фото: niklife.com.ua
Цікаво, що й американці, й росіяни були проти створення такого музею - особливо останні, тому що аналогічні ракети досі стоять на озброєнні РФ. Однак вдалося зберегти кілька метрів однієї з шахтно-пускових установок, підземний командний пункт з колишньою «ядерною кнопкою», потерни й наземні будівлі на базі 309-го ракетного полку 46-ї ракетної дивізії 43-ї ракетної армії. Створений тут музей аналогів в світі не має. Зі зрозумілих причин: від ядерної зброї ніхто з його власників не відмовлявся. Крім нашої держави.
Екскурсію проводять колишні офіцери-ракетники. Джерело фото: dcfc-lad.livejournal.com
Приїхати сюди, щоб пощулитись, відчувши дух «великого протистояння» «Третьої світової» війни, названої «Холодною» - дуже повчально. Варто відзначити, що всі технічні та технологічні системи справні та перебувають у бойовій готовності, за винятком вузлів, призначених для виконання основного завдання - пуску ракет.
На території можна побачити зразки ракетних двигунів, паливозаправники, макет ядерної боєголовки, а також ракети Р-12 та 35-метрову чорну «царицю смерті» - РС-20 (ту саму SS-18 «Satan»).
«Сатана» тут править бал... Джерело фото: dcfc-lad.livejournal.com
Не менш вражає і гігантський транспортний перевантажувальний автопоїзд з напівпричепом, іменований 15Т284. Його довжина - 50 м, а маса досягає 261 т. Таких автопоїздів в Союзі виготовили всього чотири, так що гігант, що стоїть в Побузькому - єдиний в Україні, і вже тому гідний уваги і поваги. Колись цей монстр призначався для доставки на позицію однієї з найдосконаліших, і останніх за часом, радянських ракет - РТ-23УТТХ, поставленої на бойове чергування в 1988 році. Розроблена вона була в КБ «Південне», так що є суто українським винаходом.
Велетенський автопотяг 15Т284. Автор фото: Марія Матвієнко
Якщо говорити про емоції, які викликає цей музей, то вони, безумовно, у кожного свої. Однак після детальних описів того, наскільки продуманою була схема «останньої і рішучої» ядерної битви в ті недалекі від нас десятиліття, стає зрозумілим: людство в усі часи навчалося вбивати набагато ефективніше, ніж будувати. І нинішні події в світі не вселяють спокою щодо того, що ядерний Армагеддон назавжди став загрозою з минулого...
Час роботи: 9:00-17:00, щодня.
Телефони: 05161-548-96, 098-980-83-83.
Ще три примітних музею знаходяться в Києві.
Локація 6. Куди уходить дитинство: музей іграшки
На сакраментальне і сумне запитання, винесене в підзаголовок, виявляється, можна відповісти. Одну адресу ми можемо назвати точно. Це - музей іграшки в Києві. Тут, в декількох кімнатах, зібрані сотні зразків, від 1930-х по 1990-ті. Зібрання музею по праву вважається одним з найбільш повних в Східній Європі.
Просто минули дитячі роки... Джерело фото: interesniy-kiev.livejournal.com
Ностальгія... Це слово дуже доречно в стінах музею, де панує вічне дитинство. Хоча навіть тут зрозуміло, що воно у різних поколінь було різним. Звичайно, ніяких «чавунних іграшок» тут немає, а є цілком собі незвичайні екземпляри - наприклад, перший радянський трансформер «Від коня до трактора» або пупси з зображенням маленького Леніна. Нічого дивного: іграшки Країни Рад повинні були випускатися тільки з... правильним ідеологічним наповненням (прочитавши це, не поспішайте потрошити улюбленого ще мамою плюшевого ведмедика - повірте, він пройшов партійний контроль не менший, ніж контроль якості продукції).
1960-ті привнесли в світ іграшок космічні мотиви. Джерело фото: interesniy-kiev.livejournal.com
Цікавість і здивування - ще два почуття, які не відпустять вас в цьому музеї. Яких тільки іграшок не придумували в «тій країні»! Правда, більшість радянських дітей про них нічого не знало - всі ці залізні дороги з повним «спорядженням», або макети парових машин були занадто дорогими для простої соціалістичної сім'ї, та й випускалися в невеликій кількості. Взагалі, стає зрозуміло, що іграшки в самій справедливої країні, де все найкраще, нібито, віддавалася дітям, були, як мінімум, двох категорій - для всіх і для обраних. Адже не у кожного батьки були партпрацівниками, вченими, завгоспами або дипломатами...
Таку модель залізниці в СРСР купити було надзвичайно дорого. Джерело фото: interesniy-kiev.livejournal.com
Тут зібрано понад 10 тисяч експонатів, за якими можна, під своєрідним «дитячим» ракурсом, вивчити майже всю історію держави на ім'я СРСР. Моди майже семи десятків років на ляльках, стрункі ряди солдатів і піонерів, міліціонерів і космонавтів, машинки і місяцеходи, настільні ігри і кубики, конструктори і, звичайно ж, величезний звіринець - від набору «Колгоспний двір» до екзотичних мавпочок і папуг.
Дитинство ховається тут... Джерело фото: interesniy-kiev.livejournal.com
Є тут і народна іграшка. Їй присвячено окремий зал. Серед робіт виділяється не тільки чудова колекція лялек-мотанок, а й гуцульські сирні іграшки, технологія виготовлення яких не має аналогів в світі.
Гуцульські сирні іграшки. Джерело фото: interesniy-kiev.livejournal.com
Телефон: 044-253-54-00.
Час роботи: 10:00-17:00 з вівторка по п'ятницю, в суботу - до 17:00. Вихідні - неділя та понеділок.
Локація 7. «Куди король пішки ходив»: музей туалету
Ставлення людей до санітарії і гігієни свідчить про рівень розвитку суспільства. Цю безумовну тезу якнайкраще розкриває експозиція, мабуть, самого несподіваного музею з нашої вибірки. Його створила сім'я Миколи та Марії Богданенків, які починали в середині 1990-х торгувати сантехнікою. З подарованого їм якось сувенірного унітазу й почалася історія колекції.
Пояснення на ілюстраціях говорять самі за себе. Джерело фото: my-kiev.com
Нині музей туалету - один з найбільш екстравагантних в українській столиці. Так що там у столиці - у всій Україні, і навіть в Європі! Експозиція його більш ніж повчальна: вона розповідає (і демонструє) життя наших предків під тим специфічним ракурсом, про який ми не прочитаємо в історичних джерелах, і, тим більше, в художній літературі. Тим часом, без розуміння цієї найважливішої сторони реальності неможливо скласти адекватне уявлення про те, як насправді жили люди минулого, і яких саме гігієнічних норм і правил вони дотримувалися.
Стульчак із ХІХ сторіччя. Джерело фото: puerrtto.livejournal.com
Музей розташований в старовинній вежі № 5 Київської фортеці. Вежа ця довгий час була занедбана, але після реконструкції стала вмістилищем численних офісів, магазинів і навіть редакцій. Безумовно, музей туалету серед них - найбільш екзотичний заклад. І справді, де ще можна дізнатися, наприклад, про спроби створити альтернативу звичному нам водному змиву? Тим часом, в вікторіанській Англії був запатентований, і навіть деякий час бив рекорди продажів, «земляний туалет», який позиціонувався як свого роду «екологічне досягнення».
Невблаганний поступ прогресу... Джерело фото: puerrtto.livejournal.com
Сюди потрібно йти, забувши свої упередження щодо «сороміцької» теми, і взявши почуття гумору і здатність дивуватися. Тому що багато уявлень про життя в минулі епохи можуть бути істотно покороблені: чого варте лише усвідомлення того факту, що «галантне» і літературно прекрасне XVIII століття не знало туалетів навіть для вищої аристократії та королів, і пішки їм доводилося ходити не далі своїх нічних ваз і горщиків. А тодішня гігієна була чи не найгіршою, ніж в вікопомні часи Середньовіччя! Так що там середні віки - в хваленій та манірній вікторіанській Англії «туалетне питання» було одним з найбільш нерозв'язних - і, не в останню чергу, через те, що про нього просто вважалося непристойним згадувати. І лише коли в 1850-х з Темзи на британський парламент повіяло «великим смородом», питання про нечистоти стало справою державної значущості.
Книги та сувеніри. Напевно, щось захочеться купити на пам'ять... Джерело фото: puerrtto.livejournal.com
У музеї - понад 400 експонатів, що розповідають про еволюцію (і деградацію) «туалетної справи» в світі. Відвідувачі музею дізнаються про всі головні етапи трансформації відхожих місць - від існувавшего 5 тисяч років тому «критського унітазу» до суперсучасного «гаджета» з сенсорним управлінням. Серед експонатів музею є дуже цінні раритети: англійський ватерклозет вікторіанської епохи (а водночас, для порівняння, і тодішня нічна ваза), або ж німецьке портативне керамічне біде першої половини XIX століття.
Музейні рарітети. Джерело фото: puerrtto.livejournal.com
Чому в моду увійшли підбори і широкополі капелюхи? Як намагався вирішити проблему нечистот великий Леонардо да Вінчі? Де була знайдена найперша каналізація? Відповіді на всі ці питання ви можете отримати в цьому музеї. Або ось загадка: що таке «генуезька ваза»? Але ж її бачили, і нею користувалися, мабуть, всі, але мало хто знає, що цей вид туалету називається саме так. Хочете дізнатися подробиці? Ласкаво просимо в «вежу номер 5»!
Час роботи: 10:00 -18: 00, без вихідних.
Телефони: 044-499-31-61, 067-463-25-24.
Локація 8. Навкруги вода: водно-інформаційний центр
Офіційна назва цього примітного музею - саме таке. Він відкритий в 2003 році в приміщенні старовинної водонапірної вежі 1870-х років будівництва, в самому центрі Києва - на території Хрещатого парку. Велика частина музею знаходиться під землею, в колишніх технічних приміщеннях і резервуарах першого міського водопроводу. Безумовно, це - один з найбільш креативних і гідних прикладів використання простору колишніх технічних приміщень. Музей води, як його стисло називають, став за минулі роки одним з найпопулярніших в столиці - в т.ч. і завдяки своєму вдалому розташуванню.
Підземний водний світ в центрі Києва. Джерело фото: muph.livejournal.com
Тут можна дізнатися, коли і як в Києві прокладався перший міський водопровід, як влаштований каналізаційний колектор, про найважливішу роль води в природі та історії цивілізацій, розкрити «таємницю» її появи в наших кранах. Адже, найчастіше, люди навіть не замислюємося про те, скільки роботи потрібно виконати для того, щоб вони могли користуватися водними ресурсами.
Кожен сантиметр експозиції насичено корисною інформацією. Джерело фото: interesniy-kiev.livejournal.com
Частина експозиції - динамічна. Наприклад, для наочності нераціонального споживання води демонструється ванна кімната з кранами, з яких постійно тече вода: тут і повна ванна, і повна раковина, і невідрегульований змив бачка. У штучному гроті лунають звуки грому і шум дощу.
Звідки до нас поступає вода... Джерело фото: muph.livejournal.com
Або візьмемо ліфт, який сам по собі є частиною експозиції і розповіді. Нарешті, незмінний інтерес і захоплення викликає «дитячий майданчик» в кінці екскурсії - ця частина музею точно не залишає байдужими нікого: тут можна, зокрема, насолодитися видуванням гігантських мильних бульбашок і видовищем красивих китайських рибок.
Час роботи: середа, четвер, п'ятниця з 10:00 до 17:00, субота та неділя - з 10:00 до 18:00. Санітарні дні - понеділок, вівторок.
Телефони: 044-279-53-33, 044-279-53-80.
Оригінальні музеї є практично в кожному обласному центрі нашої країни, але не тільки: як ми впевнились, справжні скарби можна відкрити й в провінції - там, де цього зовсім не чекаєш. Саме такі несподівані радості пізнання і є тим стимулом, який змушує нас подорожувати і пізнавати Україну в усьому її розмаїтті.
Коментарі