УКРАЇНА І ЄВРОБАЧЕННЯ: ми вміємо співати та перемагати

Визнання… Цього прагне чи не кожна людина, а відтак, родина, країна і світ загалом. Та поряд із визнанням крокує відповідальність. Адже слава не приходить сама собою, їй передує величезна праця і наполегливість, обдарованість і мрія, до якої потрібно неухильно прямувати.

Дві перемоги України на Євробаченні – теж мають своє підґрунтя і передісторію. Тому можна впевнено заявляти: українці – це, справді, співоча і працелюбна нація, яка ідентифікувала себе в світі кращими людськими якостями та вічними цінностями.

Екскурс в історію Євробачення та участі України в конкурсі

Цьогоріч Європа пережила 62-й конкурс Євробачення. Для України він мав особливе значення, бо вона – країна-господар, яка приймала міжнародний пісенний конкурс у себе вдома. Це не лише велика честь, а й відповідальність. Проте ми вже маємо такий досвід, і надзвичайно горді з цього. Та про це трішки пізніше. А зараз на хвильку зануримося в історію самого Євробачення: як виникла така ідея і що вона дала світові?

Далекий 1956 рік, місто Луґано, Швейцарія – саме там відбувся перший конкурс Євробачення. Це була дуже смілива на той нелегкий повоєнний час ідея, адже багато країн з’єднали в єдину мережу для трансляції програми. Але ця ідея виявилася ще й надзвичайно вдалою – вже протягом стількох десятків років програма не втрачає актуальності та популярності у всій Європі.

Участь можуть брати тільки активні члени Європейської Мовної Спілки. Україна дебютувала на міжнародному пісенному конкурсі у 2003 році в столиці Латвії Ризі, а першим виконавцем пісні на Євробаченні став Олександр Пономарьов, виборовши 14 місце.

А вже наступного року наша країна впевнено виборола перемогу з піснею «Дикі танці» у виконанні співачки Руслани. До зіркової когорти українських виконавців-учасників Євробачення приєдналися Андрій Данилко в 2007 році та Ані Лорак у 2008 році, отримавши друге місце, а також Злата Огневіч у 2013 році з третім місцем. І ось 2016 – знову яскрава перемога української співачки Джамали з піснею «1944». Престижний пісенний конкурс дає «зелене світло» молодим і талановитим співакам. Адже однією з головних умов конкурсу є те, що пісня має бути новою і оригінальною, а виконання – тільки «наживо». Тому дві яскраві перемоги України на Євробаченні – це свідчення співочої майстерності та самобутності українських виконавців. Адже Україна стала в один ряд із такими європейськими державами, як Німеччина, Австрія, Італія, Іспанія та Швейцарія, які теж мають по дві перемоги.

Це цікаво.

Найбільше перемог на Євробаченні у своєму пісенному доробку має Ірландія – аж сім! Окрім того, ця країна є ще одним рекордсменом – представники Ірландії здобували перемогу тричі поспіль, що є унікальним явищем на міжнародному пісенному конкурсі. Також єдиною у своєму роді є перемога одного й того ж виконавця більше, ніж один раз. І це теж представник Ірландії – Джонні Логан.

Українські народні пісні як міцний фундамент

сучасної пісенної творчості

Як ми вже говорили, кожна перемога – це надзвичайна праця і колосальні зусилля. Щоб глибше зрозуміти українську пісню та її перемогу на Євробаченні, заглибимось у першоджерело – народну пісню. Це та основа, на яку віками нанизувалися пісенні традиції українського народу, що втілилися в кращі мотиви та композиції.

Багато українських знаменитих артистів розпочинали свою співацьку кар’єру з виконання народних пісенних перлин. Назарій Яремчук, Софія Ротару, Володимир Івасюк, Василь Зінкевич, Микола Гнатюк, Анатолій Солов’яненко – міцне підґрунтя української пісенної творчості. А «Червона рута», хоч і належить Володимиру Івасюку, вже стала справжньою народною піснею.

Народні пісні лунають у виконанні кращих українських артистів вже багато десятків років, при цьому не втрачають популярності та колориту. Окремі співаки шукають натхнення для своєї творчості безпосередньо серед простих людей. Яскравим прикладом є співачка Руслана, яка знайшла пісенні перлини на Гуцульщині та втілила їх в енергійні і запальні пісні, що привели її до перемоги на Євробаченні. Гуцульські автентичні коломийки гармонійно вплелися в дзвінку мелодію та подарували Україні справжні пісенні шедеври у виконанні Руслани.

Вічне джерело натхнення українського народу

Одним із перших важливе значення народної пісні, як вияв самобутності українців, підкреслив Григорій Сковорода. «Правда, наша пісня майже зовсім селянська і проста, написана простонародною мовою, але я сміливо заявляю, що при своїй простонародності і простоті вона щира, чиста і безпосередня». А Микола Гоголь зазначав: «Народні пісні для України – все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Пісні ці – народний літопис, живий яскравий, сповнений барв, істини, який розкриває все життя народу».

Тому кожне слово у народній пісні овіяне почуттями, переживаннями, емоціями, одним словом – життям. Тим життям, яке спонукало наших славних предків виливали свої болі й радощі в поетичному слові, карбувати свої подвиги у невмирущій пісні, передавати багатство своєї душі в поетичному обрамленні народних перлин.

Перемога Руслани на Євробаченні – яскраве свідчення оригінальності української пісні

Щодо перемоги Руслани на Євробаченні у 2004 році, то їй рівних на міжнародній сцені не було. Вона заполонила зал і всіх глядачів шаленим драйвом та неймовірними емоціями, які привезла з самого серця Карпат, від корінних життєлюбів-гуцулів. Те, що віками плекалося автентичним народом серед мальовничої природи та невмирущих традицій, зашуміло буйним верховіттям смерек та чарівними переливами гуцульських мелодій у самому Стамбулі. Це ще раз доказує, що народні надбання є найбільшим скарбом будь-якого народу чи етносу.

Перемога Джамали – це перемога духовної сили слова кримських татар над життєвими буревіями

Не менш хвилюючою була минулорічна перемога на міжнародному пісенному конкурсі співачки Джамали. І хоча вона виконувала власну авторську пісню, мотиви суму, болю і розлуки – з глибин народної душі, яка завжди була і залишається безмежним джерелом словесної творчості. Українська співачка надзвичайно чуттєво передала страждання свого народу – кримських татар, яких віками пригноблювали і принижували.

Красива, як вранішній схід сонця, ніжна, як дівоче шепотіння про кохання, грайлива, як осінній вітерець в багряних верховіттях, і сумна, як недописана життєва книга юного поета. Вона – невмируща душа українського народу. Щира, прониклива і душевна УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ. Це невід’ємна частинка нашої долі, нашої національності і нашого суспільного буття.

Бережи, цінуй і насолоджуйся своїм, бо це і є твоя сутність!

Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна і правдива,

Як Господнє слово…

 («До Основ’яненка» Т. Шевченко)